0
Назва рослини перекладається як «подібний гіацинту». Він дійсно нагадує гіацинт, тільки більшого розміру. Існує дві форми гіаціндоідеса: іспанський і неописаний. Основними відмінностями є форми квіток, в іншому вони схожі. Іспанська має більші квітки, розміром 2-2.5 сантиметра. У неописаного виду поодинокі пониклі бутони меншого розміру – 1.5-2 сантиметра. До того він відрізняється більшою стійкістю до морозів і захворювань.
Особливості гіацінтоідеса, які дозволяють застосовувати його в декоруванні ділянок:
Розмір стебла досягає 50 сантиметрів, а суцвіть - 30-50 сантиметрів у висоту.
Розквітає в кінці весни і має тривале цвітіння, тривалістю до трьох тижнів.
Квітки складаються з шести пелюсток, що з'єднуються біля основи утворюючи розкритий дзвіночок, розмір якого варіюється від 1.5 до 2.5 сантиметрів, в залежності від різновиду рослини.
Рослина має легкий аромат або може не мати запаху.
Гіацінтоідес розквітає після тюльпанів, нарцисів та гіацинтів, тому їх можна висадити разом, що дозволить продовжити загальне цвітіння клумби.
Рослину використовують для створення домашніх клумб, альпійських гірок, бордюрних насаджень. Для досягнення більшого декоративного ефекту слід висадити рослини невеликими групами. Можна висаджувати поруч з деревами або чагарниками, які створять певний мікроклімат для росту та розвитку. Гарним компаньйоном для нього стане рододендрон, вони виграшно підкреслюють один одно мають схожі вимоги до місця посадки і ґрунтів. Гіацінтоідес в дикій природі росте на будь-яких місцевостях: у лісах, на полях і луках, в чагарниках. Неперебірливість гіацінтоідеса до ґрунтів дозволяє без проблем виростити таку рослину на своїй ділянці.
Час посадки. Цибулини гіацінтоідеса висаджують у другій половині вересня. Коли температура опуститися до 9-100С, цибулини почнуть вкорінюватися і готуватись до зимування. Наявність низьких температур сприяє розвитку елементів рослини. Але при запізнілій посадці цибулини краще укрити шаром опалого листя, тирсою або торфом. Що по-перше захистить цибулини від морозів, а по-друге підживити ґрунт органічними компонентами.
Вибір ґрунту. Квітка може рости на будь-якій землі, але максимальне цвітіння можна отримати, якщо висадити на легкі піщані ґрунти або суглинки. Кислотно-лужний баланс ґрунту повинен бути нейтральним або слабокислим (рН від 6.0 до 7.0)
Місце має бути достатньо освітлене сонцем, особливо в першій половині дня. Але легка півтінь не страшна квітам. Сильний вітер може пошкодити високі квітконоси, тому цибулини гіацінтоідеса висаджують на ділянці без протягів. При слабкому вітерці стебла краще підв'язати, щоб не зіпсувати їх декоративність.
Підготовка ґрунту і посадка. За два-три тижні до посадки ділянку перекопують, рихлять, вносять перегній або торф. Цибулини розміщають на глибину до 20 сантиметрів. Після посадки ділянку поливають. Можна внести комплексні мінеральні добрива, з вмістом калію і фосфора, що поможуть цибулині краще вкоренитися і перезимувати. Іспанський сорт краще замульчувати на зиму, неописаний гіацінтоідес досить морозостійкий, тому його можна не накривати.
Догляд. Рослина потребує помірного поливу, особливо в посушливу пору, але боїться надлишку вологи. Кожна цибулина може породити до 6 дочірніх цибулинок, які раз у 3-4 роки потрібно викопувати й пересаджувати. Через місяць після цвітіння листя почнуть бліднути і жовтіти, значить всі корисні речовини повертаються в цибулини і можна приступати до їх викопування.
Щоб гіцінтоідес прикрасив двір, потрібно його висіяти за допомогою насіння, але цвітіння з'явиться тільки через пару років або висадити цибулини, що дасть більш надійний результат. Цибулини різних сортів гіцінтоідеса представлені в каталозі інтернет-магазину «Світ рослин», з описом і фото, що допоможе вибрати вподобаний вид і замовити доставку товару поштою в Ваше місто.
