Часи традиційних газонів та квітників, здається, минають. У Києві та інших містах України все частіше можна побачити «дикі» нескошені ділянки, де рослини «вирують» барвисто та вільно. Це так звані декоративні, або сіяні луки. Популярні в Європі, вони мають всі шанси прижитись і у нас. Але як їх закласти правильно?
Сіяні луки насамперед призначені для великих ділянок, за якими важко (чи нікому) доглядати. Занедбані пустирі, узбіччя доріг, роздільні смуги, міські парки, подвір’я багатоповерхівок або приватна територія — різнотрав’я усюди має неймовірний вигляд.
Але для формування самодостатньої екосистеми потрібно мінімум 10 м2 (а краще починати від 1 сотки).
Якщо для квітника з багаторічниками композиція в основному підбирається з погляду краси, то у випадку з декоративною лукою ставку роблять ще й на типовість рослин для місцевості. Їх завдання — імітувати природний біоценоз та підтримувати екологічну рівновагу (а не тільки радувати око).
Декоративні луки корисні для ґрунту:
зелена маса захищає землю від перегрівання та не дає випаровуватись волозі;
довгі розгалужені корені розпушують ґрунт — й підвищують його повітря- та водопроникність;
нескошені рослини запобігають вітровій ерозії.
Трави поглинають вуглекислий газ та інші шкідливі речовини. А оскільки рослини не скошуються «під нуль» й зацвітають, то різнотрав’я стає прихистком для бджіл та метеликів (до того ж у зарослях люблять селитись їжаки та інші дрібні тварини).
В ідеалі — добре освітлена ділянка без застою води. Для складних місцин (глинистих, вологих тощо) вибирають спеціалізовані насіннєві суміші. Враховують, що висота композиції складе не менше 40–50 см, а більшість рослин впевнено сягне 70–100 см.
Чим бідніший ґрунт, тим краще. Поживна земля подобається бур’янам, тоді як витривалим лучним рослинам вона ні до чого.
У складі сумішей для декоративних луків — дикі видові рослини (вони стійкіші сортових): мальви, ромашки, волошки, деревій, мак, гвоздика, цикорій, рудбекія, фацелія тощо.
Чим менше рослин, тим «концентрованіше» та яскравіше цвітіння.
Переважно використовують багаторічні культури, які за пару сезонів створюють стабільну екосистему. Однорічники потрібні у невеликих кількостях — як кольоровий акцент (особливо важливий у рік висіву, коли багаторічники ще не «розігнались»).
Злаки використовують рідко, бо вони агресивні й швидко розростаються. Виняток — тонконіг, костриця та інші подібні культури, які ростуть щільними кущиками й не захоплюють простір. Але навіть у цьому випадку злаки можуть займати не більше 20% в міксі.
Головне правило — орієнтуватись на природні умови: декоративна лука тільки тоді буде витривалою та довговічною, коли всі рослини почуватимуться комфортно. Наприклад, для сухого ґрунту підійдуть льон багаторічний (Linum perenne) та волошка коростянкова (Centaura scabiosa). На вологій ділянці ростимуть плакун верболистий (Lythrum salicaria), жовтець їдкий (Ranunculus acris), родовик лікарський (Sanguisorba officinalis). Для піщаного ґрунту вибирають суміші, де є конюшина польова (Trifolium arvense) або мальва лісова (Malva sylvestris). Якщо земля важка та глиниста, можна взяти мікс із шавлією лучною (Salvia pratensis) та лабазником (Filipendula ulmaria).
Ідеальний час для закладання луки — друга половина вересня. Бур’ян вже не росте так активно, а рослини отримають всі «бонуси» посіву під зиму: вони встигнуть прорости в теплі осінні тижні, наситяться вологою й пройдуть процес стратифікації. У травні така лука впевнено квітнутиме.
Альтернативний час — березень–квітень: із цвітінням у червні. Можна закласти луку і на початку літа: при посіві 1 червня цвітіння настане 1 серпня.
Загалом цвітіння триває протягом всього сезону, але хвилями. У випадку похолодань та посухи період цвітіння скорочується: у стресових умовах рослини намагаються швидко дати насіння.
Декоративні луки бояться лише бур’янів. Тож підготовка ділянки передбачає їх викорінення: чим чистіший ґрунт, тим краще. Для цього можна:
зняти верхні 10 см землі (це «насіннєвий банк» бур’янів);
насипати зверху 10 см річкового піску (й сіяти насіння вже сюди);
просто прополоти бур’яни, дати прорости новій «партії», знову прополоти;
використовувати гербіциди;
накрити ділянку агротканиною або агроволокном (на сезон перед посівом).
Висіяти потрібно якомога скоріше. Кожен день очікування — новий шанс для пирію та інших небажаних «гостей».
Керуються рекомендаціями виробника, не перевищуючи і не зменшуючи порцію насіння. Як правило, це 2 г на 1 м2.
Змішують насіння з піском (100 г на 1 л піску). Цю масу ділять на три частини. Проходяться по ділянці, сіючи вручну, — поперек та вздовж луки. Третьою частиною закривають прогалини.
Потім притоптують (утрамбовують) землю. Якщо ділянка дуже велика, варто розбити її на умовні квадрати і засівати кожний окремо.
Перші два роки є найкритичнішими для декоративної луки, після чого екосистема стабілізується. На початковому етапі важливо:
не дати бур’янам захопити простір;
не дозволити окремим рослинам стати домінантними у міксі;
не вносити добрива.
Завдання людини — навчитись доглядати за лукою, не «перевантажуючи» її турботою.
Наприклад, багато кому психологічно важко відмовитись від регулярного поливу. Але якщо земля і так поживна, а у суміші є, наприклад, конюшина рожева — то в умовах зволоженого ґрунту ця рослина витіснить інші квіти й стане домінантним видом.
Поливати декоративну луку є сенс лише при посіві влітку — і тільки до появи сходів. У решті випадків догляд зводиться до скошування та боротьби з бур’янами.
Бур’яни особливо небезпечні у перші пару сезонів, коли багаторічники ще приживаються. Якщо розміри ділянки дозволяють, то небажані трави можна виривати вручну.
Ще практикують скошування верхівок бур’янів, коли вони виростають до 20–30 см. У цьому випадку зрізаються і квіти-трави — але вони відновляться, а бур’яни не зацвітуть і не скинуть насіння.
Декоративній луці, по суті, потрібне лише скошування. Воно:
забезпечує світлом рослини в нижніх шарах, даючи їм можливість розвитись;
допомагає боротися з інвазією — чагарниками та деревами.
Після покосу зелену масу залишають на 4–7 днів — щоб осипалось насіння квітів та втекли комахи. Далі скошене прибирають: аби поживні речовини не повернулись у землю.
Стрижуть декоративну луку 1–2 рази на рік:
у середині–кінці червня — коли основна частина рослин вже відквітла (це стимулює повторне цвітіння);
у другій половині вересня або у лютому–березні — щоб підготувати луку до наступного сезону (інакше ділянка виглядатиме неохайною). Це скошування є обов’язковим.
Варто користуватись тримером, залишаючи після покосу 10–15 см. Бажано підлаштовувати «стрижку» під дощ, тоді відновлення пройде швидше (в середньому воно займає 10 днів). Не варто проводити скошування перед самими холодами: після покосу лука має відрости — а у випадку заморозків цього не відбувається, й у зиму рослини йдуть «непідготовленими».
Декоративні луки витривалі, не потребують підживлення, стійкі до хвороб та шкідників. І хоч у домашніх умовах не кожен має можливість організувати таку ділянку (через брак простору), на рівні міста це — ідеальний варіант для облагородження середовища.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація