0
Лохина — це листопадний чагарник з дуже корисними ягодами, що нагадують чорницю, але мають більший розмір, світліше забарвлення та ніжніший смак. Вирощувати вдома лохину цілком реально: вона врожайна, витримує українську зиму, а пережити спеку їй дозволяє регулярний полив.
Садять лохину весною або восени. Переваги є в обох варіантів:
лохина, посаджена у квітні (до набубнявіння бруньок), уникає ризику заморозків;
лохина, посаджена в жовтні (під час опадання листя), встигає вкоренитись до похолодання —і весною починає активно розвиватись. Такі чагарники, як правило, стабільніші та витриваліші.
В природі куш росте на торф’яних болотах, на берегах озер, в хвойних чи мішаних лісах. В умовах домашнього вирощування важливо, щоб місце для лохини було:
сонячне (в тіні ягід буде мало, а смак погіршиться);
дреноване (лохина потребує вологи, але не любить застій води);
безвітряне, затишне;
просторе.
Лохина — з родини Вересових, тому вимагає кислого середовища (рН 3–4). Ідеальні ґрунти:
торф’яні;
піщані;
супіщані.
Коренева система чагарнику не має кореневих волосків — зате вона оплутана грибними нитками (так зване явище мікоризи). Гриби живляться продуктами життєдіяльності лохини — але при цьому допомагають їй поглинати поживні речовини із землі та підвищують стійкість до хвороб. В лужному середовищі існування мікоризи неможливе — і лохина розвиватись не буде.
Без спеціальної підготовки немає сенсу садити лохину в чорнозем (рН 6,0–7,5). Необхідно закислити ґрунт. Для цього можна розкидати по ділянці колоїдну сірку, а потім — провести фрезерування землі, щоб рівномірно розподілити добриво. Слід враховувати, що потрібна саме сірка для закислення ґрунту (жовтого кольору), а не сірка-фунгіцид (сіра).
Виконувати процедуру варто за температури ґрунту +10–20°С: під впливом бактерій та вологості сірка окислюватиметься та перетворюватиметься на кислоту. В ідеалі вносити препарат слід за 5–6 місяців до посадки лохини. Після колоїдної сірки в землю додають кислий торф
Або ж можна одразу використовувати спеціальний готовий субстрат для лохини, який вже містить торф’яну суміш, пісок, природний підкислювач, добрива. Деякі садівники готують його самостійно, змішуючи в рівних пропорціях кислий торф, пісок, соснову кору, шишки та перепрілий сосновий опад.
Також для підвищення кислотності ґрунту можна:
під час посадки змішувати колоїдну сірку із субстратом (40 г сірки на 10 л);
поміщати на дно посадкової лунки кислий торф, кору і тирсу сосни;
біля кущів, що вже ростуть, закладати колоїдну сірку на глибину 10 см, а потім проливати землю;
періодично — в міру осідання землі — досипати під кущі тирсу, кору і т. п.
Лохину можна садити або в ямку, або в траншею. Саджанцям має бути два-три роки.
Технічно процес посадки лохини в лунку нескладний. Необхідно:
Викопати ямку - сновна маса розлогих коренів знаходиться на глибині 30–40 см, тому ширина й довжина грають більшу роль, ніж глибина:
ширина 60–70 см;
довжина 70–80 см;
глибина 40–50 см.
Якщо ґрунт важкий та схильний до застою води — викласти на дно 5–10 см дренажу — без аерації коріння загине.
Внести на дно «кислу» суміш (субстрат + сірка тощо).
Дістати саджанець із горщика та розім’яти земляну грудку.
Помістити в лунку саджанець на 3–5 см глибше, ніж він був у горщику. Розпушена земля поступово просідатиме, і це стимулюватиме додаткове утворення коренів.
Засипати ямку.
Пролити землю відстояною водою. В день посадки полив виконують тричі — по 10 л на кущ.
Замульчувати кущ перепрілою (пропареною) тирсою, хвоєю, корою чи торфом. Це збереже вологу та захистить від бур’янів.
Низькорослі кущі садять на відстані 60 см, високорослі — від 1 м. Дистанція між міжряддями — 2,5 м. Якщо міжряддя не замульчовані, доведеться 3–5 разів за сезон розпушувати землю.
Посадка в траншею відбувається за тією ж схемою, що й в лунку, з єдиною різницею — ширина має сягати 1 м, а довжина залежить від розміру ділянки.
Лохину підживлюють спеціальними добривами, які підтримують кислотність. Рекомендовані:
добриво пролонгованої дії Osmocote — одноразово весною (гранули діють 5–6 місяців);
Agreсol — ранньою весною та у фазу утворення плодів;
безхлорне добриво Yara Mila — в період вегетації тричі з інтервалом 1–2 місяці;
Нутрівант —до цвітіння і в період утворення плодів.
Не використовують для підживлення лохини органіку (компост, курячий послід, перегній), бо вона робить ґрунт лужним, що негативно впливає на мікоризу та здатність поглинати поживні речовини.
При недостатній зволоженості коріння лохини відмирає — тому не допускають пересихання верхнього шару ґрунту (до 20 см). Надмірна вологість теж шкідлива, оскільки підвищує ризик грибка.
Найбільше води лохина потребує в період між зав’язуванням плодів та збиранням врожаю. Загалом полив виконують двічі на тиждень — по 10 л під дорослий кущ рано вранці та після заходу сонця. Показник рН води має складати 5,0–5,5.
Кущі до п’ятирічного віку обрізають для формування та стимулювання зростання. Видаляють лише хворі, пошкоджені пагони, а також близькі до землі гілки.
Після п’яти років чагарник потребує оновлення. Видаляють всі гілки старше 5–7 років, а з молодих приростів лишають 3–5 найпотужніших (від 3 мм в діаметрі). Загалом кущу потрібно 7–9 міцних «скелетних» гілок.
Після п’ятнадцяти років кущ стає менш врожайним, а ягоди дрібнішають. Тоді стимулюють розвиток нових пагонів, обрізаючи старі гілки до висоти 20 см.
Обрізку проводять ранньою весною (до набухання бруньок), в крайньому разі — пізнього літа (після збору врожаю).
Більшість сортів лохини морозостійкі й за умови сніжної зими витримують до –27–34°С. Але молоді саджанці вкривають будь-яким матеріалом, що дихає:
мішковиною;
ялиновим гіллям тощо.
Додатково високо підгортають кущі тирсою, торфом чи ялиновим опадом. Одразу після відтавання землі цей шар мульчі прибирають.
Дюк — ранній сорт з великими плодами (2,5 см в діаметрі) та стабільною врожайністю. З дорослого куща можна отримати 4–6 кг ягід. Термін їх дозрівання — кінець липня–початок серпня.
Сорт морозостійкий (до –28°С), не схильний до хвороб. Вважається ідеальним для новачків.
Патріот — сорт середньораннього терміну дозрівання з великим ягодами (до 2 см в діаметрі). Врожайність куща — до 10 кг. Плоди збирають в середині липня–на початку серпня.
Сорт морозостійкий (до –35°С). Не боїться кореневих гнилей та фузаріозу.
Торо — середньостиглий самозапильний сорт з масивними плодами (до 3 см у діаметрі). Врожайність куща — 6–9 кг, а плодоношення припадає на серпень. Цікаво, що ягоди на кущі дозрівають одночасно. Сорт добре зимує та витримує до –30°С.
Блюкроп — середньопізній сорт, один із найпопулярніших в Україні. Дає досить великі плоди (до 1,8 см в діаметрі). Врожайність куща — 6–10 кг. Плодоношення — з початку серпня.
Сорт витримує до –34°С, характеризується стійкістю до посухи та хвороб. Ягоди добре транспортуються та зберігаються.
Река – ранній самозапильний сорт, практично не страждає від хвороб та порадує щедрим урожаєм. Плоди дозрівають в серпні-вересні. Морозостійкість — до — 34°С.
І хоч вирощування лохини потребує зусиль, а повне плодоношення куща настає лише на шостий-сьомий рік життя, більшість погоджується — чудовий смак ягід того вартує. Чи не так?
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація
