Клумба безперервного цвітіння проста у догляді, а радує погляд цілий рік. Треба лише правильно підібрати рослини, щоб вони формували гармонійну та практичну композицію.
В середньому клумба складається з п’яти-семи культур. Щоб їм було комфортно, рослини мають вимагати приблизно однакових умов вирощування. Тож слід врахувати:
показники затінення (універсальною вважається ділянка з яскравим розсіяним світлом, де немає ні спеки, ні тіні — хоча за необхідності частину простору можна заповнити тіньовитривалими або світлолюбними культурами. Так, для сонячних місцин рекомендовані лаванда, шавлія, котовник, для тіні — бруннера, астильба);
якість землі (оптимальними будуть нейтральні або слабокислі окультурені ґрунти);
ризик застою вологи (більшості рослин перезволоженість не подобається, хоча гортензії, болотяний ірис, фіалки або барвінок з радістю ростимуть в таких умовах);
«зріст» рослин (слід вибирати культури різної висоти, щоб через перепади створити цікаву композицію);
термін цвітіння (наприклад, цибулинні після відцвітання потребують викопування — і звільнене місце доведеться засадити однорічниками або замаскувати злаковими).
Хороший квітник — густий (без прогалин), здоровий (всі рослини почувають себе комфортно), має гарний вигляд (тобто культури підібрані збалансовано).
Квітуча зона може складатись з дерев, кущів (живоплотів), багаторічних квітів та злаків. Але слід враховувати доступний простір. Якщо планується маленька клумба, то деревам там буде тісно. І навпаки — на великій ділянці сосни або сакури виглядатимуть доречно.
30 % площі квітника мають займати декоративні злаки, щоб декоративність зберігалась протягом року.
Весняні квіти можуть зацвітати одразу після сходження снігу — або ж чекати відносного тепла. Проте роль грає не лише тип культури, а й сорт. Так, ранні нарциси «Лютневе золото» з’являються в лютому–березні, а пізній сорт «Маунт Худ» — лише у квітні–травні.
Квіти, що мають чудовий вигляд весною:
морозник (розпускається в березні);
нарциси (лютий–травень);
крокуси (березень–квітень);
примули (березень–червень);
тюльпани (квітень–травень), наприклад, ботанічні не потрібно викопувати щороку;
мускарі (квітень–травень).
З квітня розквітають насичено-жовті чагарники форзиції. Серед дерев хорошим вибором буде декоративна плакуча груша, що цвіте у квітні–травні, а сріблястий колір листя зберігає до осені. Приблизно в цей же час квітнуть сакури та магнолії.
З травня активно цвітуть декоративні яблуні та бузок, до них приєднуються спіреї та кизильник (якщо сорт дозволяє, цвітіння може тривати і влітку).
Літнє цвітіння розкішне та насичене, в тому числі через яскравий відтінок листя. Можна комбінувати багаторічники з однорічниками, помилитись тут важко. Проте знову треба враховувати сорт. Так, гладкі іриси зацвітають в травні–червні, тоді як мечоподібні розпускаються в липні–серпні. Ранні флокси Dark Pink дають квіти в червні, а сорт Orange Perfection може цвісти ще й в середині осені.
Квіти з літнім цвітінням:
лілії (травень–серпень);
герань (травень–жовтень);
котовник (червень–вересень);
астильба (червень–вересень);
флокси (червень–жовтень);
лаванда (червень–вересень).
ромашка (червень–серпень);
В ролі акценту або фону-живоплоту підійдуть: спірея, дейція, вейгела, верба. По огорожі можна пустити клематис, що швидко розростається та цвіте з червня по вересень. Гарно влітку виглядають катальпа та рододендрон. В червні-липні великі чарівні квіти демонструє вічнозелена юка.
Осіння частина квітника ще зберігає барви теплого сезону. Найяскравіші акценти дають:
айстри (серпень–жовтень);
хризантеми (вересень–листопад);
гортензії (серпень-жовтень);
видні очитки (серпень-вересень);
гладіолуси (липень-вересень);
лапчатка (липень-жовтень);
жоржини (липень-жовтень).
Щоб квітник залишався декоративним зимою, потрібні вічнозелені рослини. Підійдуть:
напіввічнозелений кизильник (його червоні плоди можуть лишатись на гілках до березня);
магонія.
Універсальними є злакові. По-перше, вони витримують спеку, дощ, сніг, мороз та цілий рік зберігають привабливість (наприклад, просо Хеві Метал не боїться навіть льодового нальоту). По-друге, злакові створюють дуже природну розслаблену атмосферу.
Їх поділяють на дві групи:
холоднозростаючі — прокидаються ранньою весною та швидко набирають вегетативну масу (це куничники, наприклад Карл Фостер, колосняк піщаний, костриця сиза, осока пальмолиста, щучник дернистий);
теплозростаючі — набирають вегетативну масу у травні та найкраще виглядають наприкінці літа, восени, та зберігаючи декоративний вигляд волотей взимку (це панікуми, пенісетуми, міскантуси).
Злаки бажано комбінувати з ранньоквітучими цибулинними (нарцисами, крокусами, мускарі, морозником, тюльпанами, аліумами, тощо). Коли квітка відцвіте, спорожніле місце замаскує злаковий кущ.
Принцип побудови квітника — високі екземпляри позаду, низькі спереду. Найвищий рівень визначається деревами або чагарниками, які висаджують на відстані, щоб залишити простір для розростання.
При формуванні структури акцент слід робити на квітах з тривалим цвітінням, таких як: котовник, гаура (вона ще й коливається від вітру, додаючи динаміки), деревій, кореопсис, геленіум, геліопсис тощо.
Їх розбавляють рослинами, що квітнуть в певні проміжки часу. Це ромашка, іриси, маки, лаванда, лофант, плакун верболистий, перовскія, веронікаструм, вероніка, шавлія (її обрізка простимулює повторне цвітіння).
Використовуємо рослини-заповнювачі, щоб не залишити місця бур'янам, для тіні підійде барвінок та горлянка, для сонячних місць ідеальним рішенням є грунтопокривні очитки, чебрець та герань.
Злаки, ехінацеї та волотисті і деревовидні гортензії формують каркас квітника та зберігають декоративність навіть взимку й добре витримують погану погоду.
Рекомендується використовувати до трьох відтінків (наприклад, червоний/помаранчевий/жовтий або рожевий/фіолетовий/білий). Проте сад — це простір для експериментів. Клумбу завжди можна підправити шляхом пересадки рослин. Головне — отримувати задоволення від роботи та результату.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація