0
З погляду ботаніки, лаванда — вічнозелений багаторічний чагарник із родини глухокропивових. Але ще це чарівна рослина з насиченим ароматом та фіолетовими, синіми, рожевими, білими квітками. Лаванда прикрасить будь-яку ділянку, дасть гілочки для заспокійливого чаю, покращуватиме якість сну, відлякуватиме міль в шафі. Справжня знахідка!
Лаванда вузьколиста, яку зазвичай вирощують в Україні, любить температуру повітря +5–35°С. Садять рослину або весною після закінчення нічних заморозків, або в першій половині осені хоча б за 4 тижні до сезонного похолодання.
Лаванда приживається в українському кліматі, але потребує комфортних умов. Вона добре росте:
на ділянках, захищених від підтоплення;
в затишних місцях, які не продуваються вітром;
на сонці (цвітіння в тіні не буде пишним).
Лаванда чудово себе почуває біля інших рослин, якщо вони її не затінюють. Часто її садять поряд з седумом, ялівцем, шавлією, маком, трояндами. Пишна та повітряна лаванда має гарний вигляд на фоні каміння. Вона є ідеальним кандидатом для рокаріїв та альпійських гірок.
Лаванда надає перевагу дренованому нейтральному або слаболужному ґрунту з pH 6,5–8.
В природному середовищі вона росте на бідних ґрунтах, піщаниках, скелястих схилах, тому родючість для неї не дуже принципова.
Ґрунтосуміш для лаванди можна приготувати самостійно. Знадобляться:
2 частини садової землі;
1 частина піску;
1 частина перегною.
Якщо ґрунт на ділянці важкий, слід додати 1 частину гравію, перліту або вермикуліту. У випадку закисленості в землю попередньо вносять вапно чи доломітове борошно.
Легше всього приживаються саджанці не старше 3 років. Рослини мають знаходитись на відстані 30–100 см залежно від очікуваних параметрів дорослого куща. Процес посадки наступний:
викопати лунку, глибина та ширина якої в 2 рази перевищує розміри коріння;
засипати в ямку ґрунтосуміш;
помістити саджанець лаванди, щоб шийка заглибилась на 3–5 см;
засипати землею, обережно утрамбувати, полити;
замульчувати 3-сантиметровим шаром дрібного каміння, трави чи соломи.
Добрива при посадці не додають. Одразу поміщають рослину на постійне місце, бо «переїзд» вона переносить погано.
При весняній посадці саджанця лаванда буде квітнути цього ж сезону. При осінній посадці доведеться чекати наступного року — в квітні–травні кущики почнуть розвиватись, а цвітіння настане в теплі місяці: зазвичай у червні–липні, хоча обрізка може стимулювати повторне цвітіння у серпні–вересні.
Інша ситуація з лавандою, яка була посіяна. Така рослина повноцінно цвістиме лише на 2–3-й рік. Справа ще й в тому, що в перший рік всі суцвіття зрізають, не даючи рослині утворювати насіння. На другий рік залишають на стеблах 1/3 суцвіть, а на третій — лаванда вже демонструє себе у всій красі.
В перший рік після посадки лаванда потребує регулярного поливу (чим сухіше, тим більше вологи потрібно) — але перезволоження та застій води недопустимі.
Щоб не видаляти бур’яни, можна замульчувати ділянку декоративним камінням, соломою, скошеним газоном. Кора не підходить, бо вона підвищує кислотність ґрунту.
Вносять добрива з другого року після посадки — зазвичай у травні. Бажано вибирати спеціальні мінеральні добрива, наприклад Добриво Compo для середземноморських рослин або Добриво Agrecol 1,2 кг для садових квітів, на органіку рослина реагує гірше.
На розсаду лаванду сіють у ящики — з кінця грудня до середини березня. Схема така:
наповнити субстратом контейнер, не утрамбовуючи землю;
зволожити ґрунт із пульверизатора;
посіяти насіння, зберігаючи відстань 1,5–2 см між насінинами;
присипати просіяною землею, створюючи захисний шар в 2–4 мм;
закрити посудину плівкою або склом для збереження тепла.
Розсаду лаванди тримають у освітленій кімнаті при +15–21°С. Щоранку ґрунт обприскують водою. Через 4–5 тижнів з’являються рівномірні сходи. Після цього можна зняти плівку та переставити ящик на південне підвіконня — тут лаванда буде дорощуватись. Після появи 2–4 справжніх листків розсаду пересаджують у відкритий ґрунт.
У відкритий ґрунт лаванду сіють теплою весною (у травні) або під зиму (у жовтні–грудні). Схема наступна:
зробити неглибокі борозни на відстані 20–40 см;
рівномірно розподілити посадковий матеріал по борознах;
присипати борозни землею, полити;
замульчувати торфом або перегноєм.
Коли в свій час з’являться сходи, їх варто прорідити. Відстань між юними рослинами має складати 10–15 см.
Насіння лаванди купують або збирають із висушених суцвіть. Обов’язково насіння має пройти процес стратифікації.
Коли насіння піддається впливу холодних температур та високій вологості, його оболонка розм’якає — і проростання відбувається швидше.
Стратифікація буває штучною або природною:
штучна стратифікація актуальна при посіві лаванди зимою на розсаду або весною у відкритий ґрунт. За 1,5 місяці до запланованої дати змішують насіння з вологим піском, кладуть у контейнер, загортають плівкою та тримають при +5° С (наприклад, в холодильнику);
природна стратифікація (найлінивіший спосіб виростити лаванду_ – це посіяти насіння по снігу, висів проводять в грудні, насіння розтрушують на снігу в заздалегідь намічені рядочки або хаотично по площі. Більше робити нічого не потрібно, сніг буде поступово танути, насіння пройде природну стратифікацію і просте в травні.
Розмноження відводками передбачає використання вкорінених гілочок. Все просто:
навесні намічають кілька здорових пагонів;
біля них викопують канавки глибиною 30–50 мм;
нахиляють пагони так, щоб вони лягли в ці луночки, але листя та квіти лишились на поверхні;
фіксують стебла-відводки скобами;
засипають ґрунтом і поливають протягом літа, не даючи землі пересихати (але й уникаючи застою води).
Через рік відводок дасть коріння. Тоді його можна буде відділити від основного куща та пересадити. Але це роблять не раніше наступної весни.
В другій половині весни або на початку осені акуратно викопують великий кущ і секатором розділяють його на кілька менших, в кожному з яких має бути 4–5 міцних стебел. Нові чагарнички садять на постійне місце.
Для живцювання ідеальним є вересень, але живцюють і в травні. Найкраще брати пагони з 2–3-річних чагарників. Зріз виконують гострим інструментом навскіс під брунькою. Довжина живця повинна складати 7–12 см, нижнє листя з нього прибирають. Перед посадкою живець оброблюють Корневіном або тримають у розчині Епіну для кращого вкорінення.
Лаванду починають підстригати після досягнення нею 2–3 років.
А щоб процедура обрізки пройшла швидко та комфортно, для обрізки лаванди потрібні:
якісний секатор для нетравматичного чистого зрізу;
робочі рукавички — щільні та комфортні;
килимок під коліна — м’який, водонепроникний, який легко мити.
Процедуру обрізки проводять весною, літом та восени.
Весняна обрізка — основна. Її виконують при температурі від +10°С, зазвичай, це перша половина квітня. Головна задача — укоротити сухі та пошкоджені пагони на 3 см вище від здерев’янілої частини. Також можна надати кущу кулеподібно\ форми.
Літню обрізку проводять після цвітіння, коли квітконоси стануть бурими. В цей час варто зрізати всі квіти за раз, не пошкоджуючи здерев’янілу частину. А щоб лаванда встигла зацвісти повторно, літню стрижку виконують трохи раніше до завершення цвітіння.
Осінню обрізку проводять у жовтні–листопаді — після перших заморозків та за місяць до «справжніх» холодів. Зрізають всі бутони та зелені відростки. Здерев’янілу частину не чіпають.
В результаті має утворитись кулеподібний щільний кущик. Саме в такому вигляді лаванда зимуватиме. Лишається питання — накривати чи ні:
морозостійкі сорти лаванди, наприклад, Lavita Pink, витримують похолодання до 30°С зимують без укриття;
але якщо зима безсніжна, навіть витривалий сорт ризикує вимерзнути, оскільки сніг грає роль природного захисного шару.
Тому підстрижену лаванду у листопаді вкривають. Для цього мульчують коріння перегноєм або торфом шаром 5–7 см, а зверху накривають кущик ялиновим гіллям. Не використовують плівку або інший щільний матеріал, оскільки у випадку відлиги лаванда «отримає» грибок.
Омолодження куща проводиться кожні 4–6 років, починаючи з 5-річного віку. Показання для процедури — якщо рослина весною «прокидається», але має дуже багато сухих гілочок. Тоді після стабілізації теплої погоди:
підстригають кущик «на пеньок», практично не лишаючи довжини;
кожні 2 тижні повторюють стрижку, видаляючи верхівки, — доки не наросте потужна зелена маса;
в цьому році кущу не дають квітнути — і влітку зістригають всі суцвіття (як це роблять в перший рік після посадки).
При омолодженні лаванди новий кущ відростатиме прямо з коріння, а не зі старих пагонів. Внаслідок цього рослина оновиться.
Лаванда водночас і проста, і складна у вирощуванні. Вона не потребує особливого догляду — але навіть за ідеальних умов може не прижитись.
Питання лише в тому, чи готовий садівник заради розкішних синьо-фіолетових зарослів експериментувати з сортами, способами посадки та методами обрізки? Багато хто вважає, що краса лаванди варта зусиль.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація
