Від гіацинтів, нарцисів, тюльпанів очікують раннього цвітіння. Проте нерідко весна минає — а квіти не з’являються. Чому це стається? Чому замість яскравих пелюсток ми бачимо лише зелені стебла?
Вірогідна причина відсутності цвітіння — погода. Для тюльпанів (нарцисів, гіацинтів) небезпечні:
дощова осінь, бо через надмірну вологу цибулина може підгнити;
холодна весна, оскільки бутони часто вимерзають при зародженні;);
посуха, тому що вона ослаблює рослини й провокує засихання бутонів.
Тюльпани слід висаджувати на рівній ділянці, де немає протягів та застою води. А що найголовніше — їм потрібно багато світла.
Ріст у затіненій зоні є типовою причиною відсутності квітів на тюльпанах. Рослини слабнуть й не мають сил на формування бутонів.
Тюльпани висаджують на глибині 8–11 см. В такому випадку цибулини розвиваються при достатньо прохолодній температурі, але після проростання отримуватимуть необхідні їм світло та тепло.
Якщо ж посадити цибулини заглибоко, то спочатку вони будуть знаходитися в надмірному теплі (на глибині температура вища, ніж на поверхні). А потім молоді паростки не встигнуть насититися сонцем — будуть кволими, не квітнутимуть.
Вода потрібна для транспортування поживних речовин, фотосинтезу, формування бутонів. При недостатньому поливі тюльпани не можуть дати гарні квіти.
Тюльпани слід збалансовано підживлювати. І хоча азот необхідний для розвитку кореневої системи, його надлишок може спровокувати надмірний ріст зеленої маси. Тоді як для стимулювання цвітіння потрібні фосфор і калій.
Неакуратне зрізання квітки під корінь може спричинити серйозну шкоду цибулині — й наступного сезону цвітіння не буде.
Потрібно залишати два нижні листки. Це допоможе продовжувати фотосинтез та забезпечувати цибулину живленням.
Якщо за квітами доглядати (правильна посадка, полив, підживлення тощо), вони будуть стійкими до хвороб та шкідників. Проте ризик все одно залишається. Тюльпанам загрожують:
комахи (трипси, кліщі, цибулинні мухи);
грибкові захворювання (сіра гнилизна, фузаріоз);
вірусні хвороби (вірус строкатості, некротична плямистість, некроз жилок).
Орієнтовна глибина посадки складає три діаметри цибулини. Тобто:
«дрібноті» потрібне занурення на 7–8 см;
великим цибулинам — 12–15 см.
При цьому на легких ґрунтах норму слід перевищувати на 2–3 см; на важких, навпаки, — висаджувати на кілька сантиметрів мілкіше рекомендованого. Відстань між окремими рослинами має бути від 10 см.
Зручно використовувати спеціальні кошики для цибулинних. Вони:
утримують цибулину на заданій глибині, не заважаючи розвитку коренів;
захищають від гризунів;
створюють ефект дренажу завдяки отворам;
пришвидшують процес закопування та викопування.
Тюльпани варто садити з кінця вересня до кінця жовтня — за 3–4 тижні до заморозків. Тоді вони встигнуть прижитися й весною розквітнуть.
Допустимо садити тюльпани й в кінці березня–на початку квітня, якщо земля на глибині 10 см прогріється до +8°C. Але весняні тюльпани квітнуть пізніше й є менш декоративними.
Тюльпани, посаджені восени, одразу після посадки не поливають — бо цибулини ризикують згнити. Про лійку згадують вже весною. На зиму ж ділянку мульчують для захисту від морозів.
До цвітіння тюльпани поливають помірно, не допускаючи засихання землі. В період появи квітів води потрібно багато: десь 10 л на кожний квадратний метр. Полив не припиняють ще близько двох тижнів після цвітіння.
При цьому:
вода має бути теплою (краще дати постояти їй на сонці протягом дня);
поливати слід ввечері або в похмуру погоду (щоб не було опіків на листі).
Ще до посадки добриво вносять в ґрунт. Це може бути спеціальна суміш для цибулинних чи органіка (компост, перегній). Потім тюльпани підживлюють кілька разів за сезон:
одразу після проростання (співвідношення калію, азоту та фосфору має бути 1:2:2);
після появи другого чи третього листка (вносять комплексне мінеральне добриво, зменшуючи кількість азоту);
в період появи бутонів і цвітіння (особливу увагу приділяють калію та фосфору);
після цвітіння (готують цибулини до зими, тож уникають азотних добрив).
Бажано профілактично обробляти цибулини перед посадкою. Наприклад, розчином марганцівки або протруйниками (Тирана, Максим).
В період вегетації можна провести обприскування фунгіцидами (Фундазол, Ридоміл Голд) або ж використовувати мідьвмісні препарати (мідний купорос, хлорокис міді). Сильно уражені рослини краще спалити. Якщо на ділянці росли тюльпани, заражені гниллю, то перед посадкою нових квітів ґрунт обробляють залізним чи мідним купоросом.
Сортові тюльпани варто викопувати на літо. Робити це потрібно щорічно, коли:
цвітіння завершиться;
дві третини зелені зів’яне;
стебло пом’якшає, втратить тургор.
Викопувати можна до повного пожовтіння (але не відмирання) рослини. Процедуру виконують в сухі дні, бажано ще й теплі. Навіть один пропуск викопування призводить до здрібнення цибулин, що негативно впливає на цвітіння. Зберігають цибулини загорнутими в папір —обов’язково в прохолодному приміщенні при температурі +1–5 °C.
Дотримання вказаних рекомендацій достатньо для здоров’я та краси рослин. Правильний догляд зробить ваші тюльпани соковито-яскравими, й заради цього варто постаратися!
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація