Іржа груші: симптоми та боротьба

Симптоми ураження груші іржею

Груша в саду або на подвір’ї настільки звична, що — здається — вона ростиме в будь-яких умовах. Але насправді дерево вразливе. І часто йому загрожує іржа.

Симптоми іржі помітні після цвітіння — десь у другій половині квітня, а у середині липня наявність хвороби вже не викликає сумнівів. Першими вражаються листки та стебла:

• з’являються коричнево-жовті плями з темними крапками;

• на нижній частині листків формуються бурі опуклості, в яких зберігаються спори патогену;

• у разі значного ураження листя може скручуватись та передчасно опадати.

При інтенсивній іржі також страждають плоди, гілки, кора. Тоді додатково розвиваються наступні симптоми:

1. плоди деформуються, вкриваються рудими плямами;

2. пагони стають коротшими та товстішими, можуть засихати;

3. зменшується урожайність;

4. ослаблене дерево може вимерзнути, висохти.

Небезпечною іржа для груші стає за умови відсутності лікування та профілактики. В такому випадку щосезону дерево уражатиметься все більше, доки не загине.

Як розвивається іржа груші

Іржу провокує гриб Gymnosporangium sabinae. Але щоб уразити грушу, патогену потрібен ялівець. Процес можна описати так:

1. гриб-збудник оселяється на ялівці та розвиває на ньому грибницю, яка є постійним джерелом небезпечних базидіоспор (тобто ялівець грає роль основного хазяїна для патогену);

2. весною спори з ялівцю переносяться вітром на грушу й уражають її, викликаючи симптоми іржі;

3. восени з опуклостей на зворотній стороні листків викидаються еціоспори, які переносяться на ялівець;

4. збудник зимує на ялівці, щоб весною знову сформувати базидіоспори — й заразити грушу (яка є проміжним хазяїном для патогену).

Тобто груша та ялівець заражають одне одного по колу. Самі від себе рослини «піймати» іржу не можуть, оскільки вразливі до різних типів спор.

До речі, на наявність патогену на ялівці вказує потовщення пагонів (оскільки в тканинах знаходиться грибниця). Нерідко в саду присутня й іржа яблуні, яку викликає гриб Gymnosporangium tremelloides, — але він живе на ялівці козацькому, лускатому, середньому, горизонтальному. Проте ялівець звичайний та інші хвойні культури (сосни, ялини) небезпеки не несуть.

Сприятливі умови для розвитку іржі груші

Не всі роки однаково «успішні» для зараження. Сприятливі умови для іржі груші:

• часті дощі, роса, підвищена вологість;

• тепла погода з температурою повітря + 15³С;

• вітер, за допомогою якого переносяться спори;

• наявність пошкоджень на дереві.

Якщо весна була холодною та недостатньо вологою — більшість спор, що потрапили на грушу, не проростуть та загинуть. Тобто масштабного ураження не буде.

Але кожен рік індивідуальний. І на довгому відрізку часу іржа ставатиме сильнішою — якщо нічого не робити.

Всі груші вразливі до іржі. Порівняно стійкі — але не «безсмертні» — сорти: «Чижовська», «Феєрія», «Талгарська красуня», «Цукрова», «Десертна росошанська».

Як боротись з іржею груші

Є правило — боротися з іржею мінімум три роки підряд. Навіть якщо на дереві не з’явилось симптомів ураження, це не означає, що гриб зник.

Загалом за сезон достатньо трьох обробок груші:

• після цвітіння обприскують обприскують дерево сірковмісним препаратом Тіовіт Джет — він пригнічує вже наявні в тканинах гриби та створює на поверхні молодих листків захисну плівку, яка перешкоджає проникненню спор;

• на початку літа використовують фунгіцид Скор — він містить дифеноконазол, який порушує розвиток гриба та запобігає утворенню нових спор;

• через два тижні ще раз виконують обробку Скором.

Іноді радять ранньою весною обробляти грушу препаратами міді (бордоською рідиною, мідним купоросом) — але від іржі на груші це не допоможе. В період до розпускання бруньок спори ще перебувають на ялівцю.

Профілактика іржі груші

Профілактика допоможе запобігти зараженню або зменшити його інтенсивність. Слід:

1. регулярно оглядати грушу, укорочувати хворі гілки на 5–10 см нижче точки ураження;

2. спалювати опале листя;

3. садити грушу далі від ялівцю;

4. заражені гілки ялівцю видаляти та спалювати (а якщо кущ має багато потовщених та деформованих пагонів, краще викорчувати його);

5. посадити навколо саду живопліт, який затримуватиме спори (звичайно, не використовувати для цього ялівець).

Іржа вважається хронічним захворюванням. Тобто боротися доведеться довго та регулярно. Але гарна новина — є всі шанси перемогти хворобу та врятувати грушу!