Верес - невибаглива довговічна рослина-медонос із чарівним цвітінням та ніжним ароматом. Це гарний варіант для міксбордерів, клумб, рокаріїв.
Верес - вічнозелений розгалужений чагарник висотою 30-60 см, який завдяки розвиненій кореневій системі приживається на бідних ґрунтах. Для рослини характерні тонкі пагони, що деревні в нижній частині і залишаються зеленими на вершині маленькі квіти-«дзвіночки», з яких утворюються кистевидні суцвіття рожевого, бузкового, пурпурового, іноді білого кольору. Цьому опису відповідає і еріка. Вона також із родини вересових, але має певні відмінності:
верес пахне медом, а аромат еріки нагадує кріп;
листочки вересу - шорсткі, лускоподібні, прилягають до стебла і закручуються вгору; у еріки вони подібні до м'якої хвої і зібрані в голчасті пучки;
кора вересу червонувато-бура, еріки - бура або темно-сіра.
Головна помітна відмінність між вересом та еріикою – терміни цвітіння. Вони не збігаються:
еріка зацвітає у березні–квітні, зберігає квіти до травня – а восени утворює багато бутонів (що розквітають уже навесні);
верес цвіте у липні–жовтні, а восени формує плодові коробочки з насінням.
І еріка, і верес зберігають декоративність протягом року. Проте взимку листя може набути бурого або багряного відтінку.
Посухостійкий верес висаджують у кислий ґрунт (pH 4,5-6,5). Культура не любить заболоченість, щільну глину, важкий суглинок. Їй потрібна така сама земля, як і соснам, ялівцям, ялинам, еріці, рододендронам.
Щоб сформувати максимально природне середовище, в землю вносять кислий торф, компост із кори та голок хвойних дерев, пісок. При високому заляганні ґрунтових вод є сенс облаштувати дренажну подушку з керамзиту чи гальки.
При цьому верес справді невибагливий. Він пробачить і перезволоження землі, і посушливість. Для підвищення стійкості до несприятливих умов у ґрунт вносять мікоризу: верес утворює симбіоз із грибами, внаслідок чого отримує необхідне харчування.
Верес садять на добре освітленій або ледь затіненій ділянці, захищеній від підтоплення. Виражена півтінь або тінь стає причиною поганого цвітіння — недовгого, мізерного, блідого.
Верес можна виростити із насіння, але простіше купити готові саджанці. Допустимий час посадки:
весна (квітень–травень), коли земля прогрілась, але немає ризику пересихання коренів;
осінь (вересень–жовтень) — за місяць до заморозків, щоб рослина добре вкорінилась.
Теоретично можна садити верес і влітку, якщо забезпечити достатній полив та зробити мульчування хвоєю. Схема посадки:
викопати ямку глибиною вдвічі більшою за довжину коріння;
додати компост, мікоризу, добрива;
опустити саджанець, не струшуючи наявну на коренях земляну грудку;
загорнути ямку та добре пролити рослину;
замульчувати ділянку торфом або тирсою хвойних порід, щоб не допустити пересихання коренів.
Верес схильний до грибкових інфекцій, тому уникають скупченості. На 1 м2 рекомендована густота — 9–15 саджанців.
Регулярний полив потрібен недавно посадженим рослинам. Дорослі екземпляри, які вже вкорінились, не вимагають частого зволоження. Головні правила:
поливати лише за дуже спекотної погоди;
поливати саме під кущ, оскільки через зволоженість листків розвивається сіра гниль;
використовувати дощову воду, оскільки в ній немає вапна (лужна вода шкідлива для вересу).
Стрижуть верес раз на рік — весною (до початку сокоруху) або восени (після відцвітання та пожовтіння квітів). Обрізка дозволяє зберегти привабливість рослини та подовжити термін її життя:
стебла обрізають до старої деревини (відсікають до половини того, що відросло за рік);
видаляють всі пошкоджені, засохлі гілки.
Обрізку проводять лише по зеленій частині, де є листя. При цьому укорочувати гілки варто на різній висоті, щоб зберегти «здичавілу» естетику вересових зарослів. Перші два роки після посадки процедура має бути щадною, не дуже інтенсивною.
Догляд за вересом весною передбачає «підготовку» до сезону. Варто:
виконати обрізку, навіть якщо вона проводилась восени (слід додатково перевірити насадження на наявність хворих пагонів — та видалити їх за необхідності);
підживити рослини добривом для вересових;
акуратно розпушити землю для покращення аерації.
Верес витримує похолодання до –23–25°С. Тому обов’язково накривають лише рослини, які зимують вперше.
Проте слід зважати на сорт. Деякі садівники завжди роблять укриття на зиму — як мінімум, щоб уберегти верес від яскравих сонячних променів. Для цього:
після промерзання ґрунту на 5–7 см насипають до пристовбурових кіл сухе листя або торф шаром 5–10 см;
зверху накривають хвойними гілками;
з настанням весни укриття поступово знімають, обов’язково очищаючи кореневу шийку від торфу.
Верес сохне з двох причин. Це:
нестача вологи (характерно для посушливих сезонів);
зменшення кислотності ґрунту.
В обох випадках все в руках людини. Треба активніше поливати ділянку, разом з водою вносячи в землю підкислювач.
Верес добре реагує на догляд, тож проблем з ним не виникає навіть у новачків. Це одна з найкращих культур для саду, який «вирощує себе сам».
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація