0
Зима змінює все. Там, де колись під сонцем грілись ромашки, нині виблискує сніг та блукають ранні тіні коротенького дня. Проте чудеса завжди в руках людини! І можна перетворити свій сад на зимову казку із задумливими туями, чарівним барвінком та ніжною лавандою у головних ролях. До весни вічнозелені рослини створюватимуть затишну атмосферу, а з настанням тепла перетворяться на фон для сезонних квітів.
Ідеальний сад створюється за законами композиції. Тобто рослини мають розташовуватись так, щоб у будь-яку пору року виглядати з найкращої своєї сторони — при цьому не заважаючи «сусідам» і підкреслюючи ще й їхню красу.
Тож хвойники та вічнозелені листяні культури слід поділити на три групи, розташувавши їх ярусами:
у нижній ярус потрапляють ґрунтопокривники, завдання яких — пригнічувати бур’яни та створювати естетичний «килимок»;
середній ярус відводиться під чагарнички різної фактури, текстури, відтінків — аби надати композиції характер, зробити її інтенсивною та цікавою;
верхній ярус складається із найвищих рослин, що слугують фоном для всієї «картинки» та створюють вертикальний акцент, — завдяки чому композиція стає завершеною.
Поєднувати кольори та текстури можна на свій смак (тут помилитись неможливо). Але обов’язково слід враховувати вимоги конкретних культур до освітлення та ґрунту: наприклад, рододендрон і верес — кислолюбні, а ось чебрецю потрібна нейтральна/слаболужна реакція. Або ж бадан може спокійно рости в тіні, тоді як світлолюбна обрієта не захоче розділити з ним таке сусідство.
Червоні плоди кизильника висять на гілках до самої весни, приваблюючи пташок і нагадуючи про Різдво не гірше падуба. А шкірясті темно-зелені листки ближче до жовтня стають пурпурними або мідно-помаранчевими — й разом із ягодами компенсують сезонний дефіцит кольору.
Місце ґрунтопокривного кизильника — вздовж доріжок, в рокаріях, серед альпійських гірок або в міксбордерах. Його садять на відкритих ділянках або використовують на схилах, тим самим укріплюючи їх. Непримхлива «зірочка» зими — кизильник лежачий Queen of Carpets, що сягає до 1 м у ширину та 15–20 см у висоту. Знахідка для складних рельєфів!
Тендітна, але витривала моховинка голковидна утворює на ділянці густу «подушку», що блокує бур’яни. Висота рослини не перевищує 5 см, тож місце їй знайдеться усюди — хоч на освітленій клумбі, хоч у затінку дерева, хоч у тріщинах між плитами.
Гілочки ірландського моху витягуються на довжину до 10 см, у червні–липні вкриваючись дрібними квітками із солодкуватим ароматом. Взимку зелень моховинки чарівно проглядається під снігом.
Бадан — один із найефектніших ґрунтопокривників. Навесні він «викидає» рожево-білі суцвіття, а восени та взимку прикрашає сад великими блискучими листками, що з похолоданням із зелених перетворюються на бордово-червоні.
Сланкий барвінок — традиційна рослина в українській культурі: з нього колись плели весільні вінки, використовували як оберіг та садили на щастя. З роллю ґрунтопокривника барвінок впорається не гірше, створюючи на ділянці ефект лісової галявини. Темно-сині квіти з’являються у травні–червні, а зелене листя щільно вкриває землю навіть зимою. Для саду можна вибирати барвінок малий (висотою 15–20 см) або ж барвінок великий (30–40 см).
Ароматний чебрець легко розростається, утворюючи галявини або ж заповнюючи простір між плитками, камінням, кущами. Рослина впишеться у будь-яку клумбу, рокарій, альпійську гірку. Влітку чебрець рясно квітне синьо-фіолетовим, взимку — створює цікаву фактуру на фоні снігу. Найпопулярнішими варіантами для саду є чебрець повзучий та чебрець звичайний, що у висоту сягають до 15 см.
Смарагдова пахізандра верхівкова не втрачає зеленого кольору протягом року, слугуючи обрамленням для доріжок або парканів. Рослина не дуже примітна — просто густа смарагдова «хмарка», що у теплий сезон квітне білим. Але саме така «скромність» і є перевагою пахізандри: вона вписується в будь-яку ландшафтну композицію і створює природний ефект.
Низькоросла обрієта перш за все цінується за неймовірне цвітіння: рожеві, фіолетові або білі квітки рясно вкривають багаторіччник — тож весною та влітку в саду формується щільний кольоровий килим. Але сизо-зелене листя має гарний вигляд і взимку.
Ялівці давно стали класикою хвойних ґрунтопокривників і часто зустрічаються в парках. Культура невибаглива, повільно розростається, укріплює схили та слугує універсальним фоном для більш виразних рослин. При цьому і в сольній композиції ялівець виглядає ефектно — завдяки фактурі та цікавим відтінкам зеленого.
Ялівець горизонтальний Prince of Welles демонструє насичений смарагдовий колір, тоді як сорт Glacier має благородний блакитний відлив. Ґрунтопокривник сягає до 10 см у висоту, а ширина куща складає до 2–2,5 м.
Ароматна лаванда може слугувати основою для центральної клумби. Цвітіння в основному припадає на літо, але і потім рослина виглядає фактурно та естетично. Лаванда виростає до 60–80 см і добре поєднується з невисоким чебрецем, харизматичною ехінацеєю, розкішними трояндами… та практично всіма багаторічниками (якщо вони готові рости в нейтральному або слаболужному ґрунті).
Здатна культура існувати й сама по собі: їй достатньо характеру, аби «витягнути» монокомпозицію. Хоча кілька декоративних камінців зайвими не будуть — вони підкреслять чуттєвість лаванди й так само чарівно виглядатимуть під снігом.
Сортів рододендрона існує так багато, що можна «присвятити» їм увесь сад — і все одно буде мало. Влітку кущ вражатиме масивними суцвіттями — біло-фіолетовими (Calsap), рожевими (Nova Zembla), лавандовими (Catawbiense Grandiflorum)… Взимку вічнозелений рододендрон стане фактурним акцентом ландшафтної композиції.
У більшості випадків рослина морозостійка. Проте видовжене листя іноді скручується від холоду, дозволяючи краще розгледіти структуру чагарнику. Дорослий кущ виростає до 2–2,5 м і поєднується з будь-якими рослинами, що полюбляють кислий ґрунт.
Фотінію цінують за листя — шкірясте, блискуче, густе. У сортів Red Robin та Carré Rouge воно червоне, у Pink Marble — рожевувате. Одночасно на зрілих пагонах листки зеленіють, створюючи в саду естетичну кольорову «пляму» (яка гарно контрастує зі снігом).
Зазвичай кущ виростає до 1,5–2 м, але існує компактний сорт Little Red Robin — висотою до 1 м. Фотінія має неймовірний вигляд поряд з декоративним камінням, може рости вздовж парканів або ж створювати цікаву композицію з хвойними.
Перш за все магонію люблять за ефектні жовті квіти, що рясно вкривають чагарник у квітні–травні (а іноді «повертаються» й восени). Проте рослина може стати чудовим доповненням зимової композиції — завдяки блискучому листю із загостреними краями, яке у холодну пору стає пурпурово-червоним. Розлогий кущ виростає до 1 м у висоту, при цьому його ширина сягає 1,5 м. Магонія має чудовий вигляд і у монокомпозиції, і поряд з рододендронами або хвойними. Вдалий перепад текстур створюється, якщо поряд ростуть декоративні злаки.
Сланкі пагони бересклета Форчуна підходять для декорування складного рельєфу. Наприклад, сорт Emerald Gold виростає всього до 60 см у висоту, вшир витягуючись до 1,2 м. Зеленуваті листки із яскраво-жовтим обідком зимою стають червоно-рожевими й гарно виглядають поряд із засніженими хвойними. Бересклети Форчуна непогано себе почувають у ролі бордюрів, чудово ростуть біля огорож або стін, можуть обвивати стовбури великих дерев або прикрашати альтанки.
Османтус різнолистий Goshiki росте компактним кущиком висотою до 1,2 м. Його естетична «фішка» — глянцеві листки, зубчасті краї якого нагадують падуб. Вони поєднують відтінки жовтого, зеленого, бронзового, кремового, коричневого і протягом року ненав’язливо привертають до себе увагу. Рослина витримує лише до –18…23°С і в холодному кліматі вимагає укриття, але за умови м’якої зими османтус продовжить виконувати свою декоративну функцію.
Хоча туєю на подвір’ї чи в саду вже нікого не здивуєш, цей хвойник продовжує займати топові позиції у садах. Для середнього ярусу варто розглянути смарагдову Danica та золотисто-зелену Globosa Aurea: обидві формують кулястий кущик, висотою до 1,2 м, що гармонійно виглядає поряд з камінням або будь-якими хвойними/листяними багаторічниками.
Пухкі кущики сантоліни завоювали популярність завдяки «губчастій» фактурі, яку формує перисто-розділене листя (воно, до речі, має приємний гірко-полиновий аромат). Висота рослини складає до 60 см, тож такій «хмарці» знайдеться місце усюди. Влітку сантоліна випускає жовті квіти з безліччю трубчастих пелюсток, а взимку вся увага дістається густим пагонам. У сантоліни зеленої вони класично-смарагдові, у сантоліни сизої — благородно-сріблясті.
Дубровник незамінний у садах в природному стилі. Влітку його дрібні фіолетово-рожеві квіти рясно вкривають кущик, нагадуючи про кам’янисті степові схили. Взимку дубровник звичайний створить виразний акцент: щільне дрібне зелене листя схоже на дубове й фантастично виглядає під снігом!
Морозостійка юка — рослина з американських пустищ, яка додасть саду нотки дикої природи. У другій половині літа на кущі з’являється 1,5-метрова стрілка з численними квітами-дзвіночками. А в холодний період за декоративність «відповідають» довгі мечоподібні листки, ніби зібрані в пучок. Виглядає рослина незвично й добре поєднується з камінням або кущиками лаванди.
Довгі дугоподібні листки осоки Морроу, можливо, й не вразять уяву — але точно впишуться в композицію. Рослина легко заповнить «незручний» простір у затіненій частині ділянки або ж завершить структуру міксбордера. Сорти Ice Dance, Vanilla Ice, Irish Green — ідеальні, щоб додати в зимову клумбу згадку про спекотну прерію.
Невибаглива костриця вносить легку фентезійну нотку. Компактний злаковий кущик нагадує «їжачка» — а в міру розростання утворює густу «подушку», яка ефектно виглядає в кам’янистих садах, альпійських гірках, на схилах. Під снігом особливо гарною є костриця сиза: її сріблясто-блакитне листя ближче до осені стає світло-коричневим, але не втрачає фактури та характеру.
У природі верес вкриває кам’янисті пустища, захоплюючи велетенські території. Цій рослині приписують магічну здатність захищати, а мед з неї — один з найсмачніших. Ароматний чагарничок любить кислий ґрунт, тож добре поєднується з рододендронами і хвойними. Квітне верес восени — білим, жовтим, рожевим (залежно від сорту), а взимку його дрібне листя та сухі суцвіття виглядають не менш харизматично.
У зимовий період саме якість живоплоту показує, наскільки добре господар «підготувався» до холодного сезону. Якщо периметр ділянки оточений вічнозеленими чагарниками, то простір в цілому виглядатиме охайно (навіть якщо не всі клумби розраховані на сніжну пору). Рекомендовані рослини для живої огорожі:
класика жанру — самшит. Кущик легко піддається формувальній обрізці й може мати як кулясту, так і прямокутну форму. Ну а блискучі зелені листки чудово гармоніюють з білувато-сірими відтінками української зими. Дорослий самшит виростає до 2–4 м, чого достатньо для акуратної огорожі;
цікавий варіант — жимолость блискуча (наприклад, сорт Elegant). У висоту чагарник виростає до 1,5 м й може стати знахідкою для невеликих садів. Жимолость швидко розвивається, а її розгалужені пагони щільно прилягають один до одного, формуючи цілісний живий паркан;
незвична для більшості рослина — піраканта, також відома як глодівець чи вогник. Це чагарник висотою до 2,5 м, який має шкірясте глянцеве листя та симпатично цвіте білим навесні. Але найефектнішою піраканта стає восени, коли на гілках з’являються червонувато-помаранчеві плоди. Вони рясно вкривають чагарник, зберігаючись на пагонах до весни;
ще трохи класики для високої огорожі — туя Golden Brabant. Дорослий екземпляр виростає до 2–3 м, а жовто-зелена хвоя чарівно виглядає у будь-яку пору.
Туя західна Smaragd із конусоподібною кроною ідеальна для верхнього ярусу. Доросле дерево сягає до 4–6 м у висоту, тож підійде і для створення живоплотів. Але часто тую садять в єдиному екземплярі — як фон для гортензій, рододендронів, міскантусів, нижчих хвойних та ін.
Ялівець скельний Blue Arrow виростає до 5 м у висоту, а його колоновидна крона — чудовий приклад класичної елегантності. Водночас, луската сіро-блакитна хвоя виграшно виглядає на фоні засніженого саду. Ялівець можна використовувати в одиничних та групових посадках чи використати для створення живоплоту.
Ялівець китайський Spartan відрізняється від скельного «конкурента» кольором хвої — тут вона яскраво-смарагдова. Такий відтінок робить зимовий сад яскравішим, веселішим, святковішим. Крона виглядає природно, ніби додаючи ділянці щось лісове і дике. Хвойник сягає до 5 м у висоту і служить чудовою основою для композиції.
Ялина канадська відрізняється красивою конічною кроною та загальною елегантністю «постави». Класичний сорт Conica виростає до 3–4 м, має ніжну світло-зелену хвою та прикрасить просторий сад.
Для менших ділянок підійде карликова ялина Daisy's White, що сягає всього 1,5 м та чудово поєднується з декоративними чагарниками та злаками. Навесні молоді пагони «виблискують» кремово-білою хвоєю, яка ближче до зими темнішає до звичного зеленого.
Тис ягідний давно став улюбленцем ландшафтних дизайнерів і часто зустрічається у міських парках. Дорослий екземпляр виростає до 3–4 м, тож може знайти собі місце і в одиничній посадці, і в живоплоті, і серед клумб. Хвойник легко переносить стрижку, а правильна яйцевидна форма крони збалансовано виглядає як серед літнього розмаїття, так і засніженою зимою. До осені на гілках формуються яскраві червоні плоди-ягідки, які мають гарний вигляд під снігом.
Сосна чорна Pyramidalis стане окрасою просторого саду. Дерево з густою пірамідальною кроною виростає до 8 м, і для розкриття потенціалу йому потрібне місце. Зимою, коли навколо не вистачає барв, темно-зелена хвоя «оживить» сад та змусить решту багаторічників виглядати яскравіше. А якщо хочеться чогось нижчого, варто звернути увагу на сосну звичайну Watereri. Її крона може сягати 4 м у ширину, проте висота не перевищує 3–4 м. Хвоя тут сірувато-блакитна і коротша, ніж у сосни Pyramidalis, — тож гілочки здаються пухнасто-колючими.
Балкон дещо обмежує у просторі, але не у фантазії! Серед компактних культур можна знайти чимало варіантів для контейнерів та горщиків, головне — щоб сорти були повільноростучими. Наприклад, для зимових балконів підходять:
туя західна Anniek — всього 50–80 см висоти та чудова жовто-зелена хвоя, що взимку стане бронзовою;
туя західна Teddy — виростає до 40 см у висоту і демонструє красиву зелену хвою з ледь блакитнуватим відливом;
османтус Goshiki — симпатичний кущик зі строкатим листям не дуже морозостійкий, тож у горщику йому буде краще, ніж у відкритому ґрунті;
бересклет — чагарничок росте дуже повільно, але гарним блискучим листям буде радувати вже з першого сезону;
верес — хоча рослина любить дикі простори, у невеликому горщику вона теж приживеться й виглядатиме цікаво як влітку, так і зимою.
Загалом чим менший горщик, тим вища ймовірність підмерзання. І навіть морозостійкі культури варто утеплювати. Для цього можна:
насипати шар мульчі, щоб зберегти вологу, яка особливо потрібна вічнозеленим (можна використати кору);
обмотати ємність (включно з дном) агроволокном;
переставити горщик у більшу посудину, а вільний простір заповнити соломою чи пінопластом;
поставити горщики на пінопласт або дерев’яну дошку, перемістити їх ближче до стіни будинку (там буде тепліше);
накривати рослини агротканиною у найхолодніші тижні зими.
Не всі листопадні багаторічники та чагарники втрачають естетичний вигляд із настанням холодів. Тож прикрасити вашу ділянку взимку можуть:
кульки миколайчика (ерінгіума) та мордовника (головатня);
сухі волоті міскантусів, деревовидних і волотистих гортензій;
пухнасті щіточки пенісетумів;
випуклі серединки ехінацеї;
зонтики ахілей (деревію);
червоні ягоди калини, шипшини, глоду;
помаранчеві плоди обліпихи та горобини;
кольорові ягоди сніжноягідника (білі «перлинки» у сорту White Hedge та Magical Galaxy, рожеві у Mother of Pearl та пурпурові у Magical Winterberry та Brain de Soleil);
тонкі червоно-пурпурові пагони дерену білого (Baton Rouge, Elegantissima, Kesselringii, Spaethii, Sibirica) або криваво-червоного (Winter Beauty, Midwinter Fire, Anny's Winter Orange);
яскравий молодий приріст верби пурпурової (Nana, Pendula);
повислі пагони плакучої верби Kilmarnock та кучеряві гілки японської верби Matsudana, яким дуже личить іній!
Деякі садівники також не зрізають відцвілі троянди. Якщо залишити квітку на стеблі, там з’явиться насіннєва коробочка, яка виглядає як симпатична червона ягідка. Ідеально для зимового саду!
І загалом — не існує поганих чи некрасивих сезонів. Питання лише в тому, чи розмістили ви на своїй ділянці правильні рослини? Кілька бересклетів й невелика сосна можуть кардинально змінити атмосферу.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація
