Баклажан — універсальний овоч: його можна запікати, додавати в салати, використовувати для приготування соусів… М’ясистий м’якуш багатий клітковиною, калієм та іншими поживними речовинами — та при цьому малокалорійний. Тож немає жодної причини, щоб найближчого сезону не посіяти баклажани на розсаду.
Умовно сорти баклажанів поділяються на старі та нові (сучасні). Перші — стабільні та перевірені. Другі — відрізняються ніжнішим смаком через знижену кількість соланіну. Сучасні сорти часто мають нетиповий колір (білий, бузковий) та незвичну форму (куляста, грушоподібна).
Зазвичай не гірчать нові гібриди. Наприклад:
ранній Бібо F1 (плоди — білі, овальні, 400–500 г);
ранній гібрид Фабіна F1 (плоди — чорно-фіолетові, циліндричні, 200–350 г);
ранній гібрид Візир F1 (плоди — чорно-фіолетові, циліндричні, 200–350 г);
Серед інших негірких сучасних сортів та гібридів: італійський «Албіно», американський «Лонг Вайлет», солодкуватий «Луїзіана Лонг Грін», дуже врожайний «Максик F1», дрібноплідний та холодостійкий «Ненсі F1».
Серед старих сортів та гібридів не дають гіркоти:
середньостиглий Алмаз (плоди — темно-фіолетові, циліндричні, 100–170 г);
ранньостиглий «Ультраранній F1» (плоди — матово-фіолетові, грушоподібні, 120–140 г);
ранньостиглий «Геліос F1» (плоди — світло-фіолетові, кулясті, 300–700 г).
Легка гіркота може проявитись за несприятливих умов вирощування. Наприклад, якщо невистачало вологи або були перепади температури. Також гіркішими є недозрілі та перезрілі плоди.
Сорти з невеликою кількістю насіння ідеальні для приготування класичної закуски — баклажанної ікри. Популярні:
середньостиглий Вайт Егг (плоди — білі, яйцеподібні, 200–250 г);
ранній Прадо F1 (плоди — темно-фіолетові, грушоподібні, до 250 г);
ранньостиглий Казимир F1 (плоди — темно-фіолетові, видовжені, 250–300 г);
ранній сорт Царська ікра (плоди — насичено фіолетові, подовжені, 300–700 г).
Також мало насіння мають: Бібо F1, «Албіно», «Ненсі F1», «Чемодан F1». Як правило, всі сучасні гібриди та сорти виводять з якомога дрібнішим насінням та мінімальною його кількістю.
Баклажан — вимоглива культура. Але є сорти, стійкі до погодних стресів та основних хвороб. Це:
ранній Епік F1 (плоди — темно-фіолетові, краплеподібні, 200–300 г);
середньоранній Дестан F1 (плоди — темно-фіолетові, видовжені, 250–300 г);
ранньостиглий гібрид Боніка F1 (плоди — темно-фіолетові, овальні, 250–350 г).
Добре себе показує в українському кліматі старий сорт Алмаз. Проте конкуренцію йому може скласти новіший Бібо F1, що росте практично в будь-яких умовах.
Для балконного вирощування краще обирати низькорослі сорти. Ідеальний варіант — Голден Егс: формує компактний кущ, висотою 30–50 см, дає невеликі біло-жовті плоди по 80-100 г, а вегетаційний період триває 90 днів.
Баклажани висівають з лютого до середини березня. Сходи з’являться через 7–28 днів, залежно від сорту та температури. І ще 60–80 днів потрібно на розвиток сіянців до пересадки у відкритий ґрунт.
Баклажанам підходить пухкий нейтральний ґрунт. Оптимально придбати готовий субстрат — наприклад, Ґрунтосуміш для розсади з кокосовим волокном чи Щедра земля з добавками, що сприяють зміцненню коренів.
Бажано, щоб в ємності росло не більше 1–2 сіянців. Варіанти посудин:
пластиковий стаканчик;
екологічний торф’яний горщик зі спресованої суміші торфу та картону. Пористі стінки забезпечують повітрообмін, а пересадка у відкритий ґрунт здійснюється прямо в горщику. Протягом місяця він розкладатиметься, перетворюючись на добриво;
торф’яна таблетка — замінює субстрат та грає роль ємності. Вона переноситься у відкритий ґрунт й розкладається аналогічно торф’яному горщику.
Можна вирощувати розсаду і в ящиках. Але густо посіяні рослини виростають слабкими: у них гірше розвинене коріння, а стебла — тонкі.
На ¾ заповнюють посудину субстратом (якщо не використовується торф’яна таблетка). По центру поміщають насінину, заглибивши на 1–2 см. Присипають тонким шаром землі та збризкують відстояною водою з пульверизатора. Накривають плівкою та ставлять у темне місце при +25–30°С.
Кожні 1–2 дні посіви провітрюють, знімаючи плівку на 15–60 хвилин. В міру підсихання ґрунту зволожують його з пульверизатора. Чекають сходів.
Після появи сходів плівку знімають. Стаканчики переставляють в освітлене місце — зазвичай це підвіконня. Через 3 дні поливають з пульверизатора. Щоб не допустити витягування сіянців та забезпечити розвиток коренів, підтримують температурний режим:
перші 5–7 діб — +14–16°С вдень та +12–15°С вночі;
далі — +18–25°С вдень та +16–17°С вночі.
Перші 3 доби практикують цілодобове досвічування фітолампою, потім скорочують до 10–12 годин. Полив — 1–2 рази на тиждень відстояною водою без переливу: він провокує розвиток чорної ніжки.
Якщо розсада посіяна в ящик, то після появи пари справжніх листків потрібно розділити її по стаканчиках.
Після появи 2–3 листків кожні 7–10 днів підживлюють баклажани мінеральними добривами. Можна взяти Master NPK 13:40:13 або Нутрівант для розсади. Особливо важлива підгодівля при неідеальному освітленні та недотриманні температурних вимог.
З цього ж моменту — після появи 2–3 листків — проводять профілактику чорної ніжки: кожні 10–14 днів застосовують фунгіцид Магнікур Енерджі, Фітоспорин чи Енергодар.
Розсаду починають загартовувати за 10–20 днів до висадки у відкритий ґрунт. Слід:
відкривати у кімнаті вікно;
виносити стаканчики на балкон або лоджію;
тримати посудини на відкритому повітрі — спочатку в тіні, потім і на розсіяному сонці.
Починають загартовування з 15–20 хвилин, щодня збільшуючи тривалість. Згодом розсада може проводити цілий день на вулиці, якщо температура повітря перевищує +15°С.
Пересадку проводять, коли ґрунт прогріється до +15°С, а розсада наростить 7–9 листків. Зазвичай це травень.
Вибирають сонячну ділянку без протягів. За місяць до пересадки ґрунт перекопують та збагачують: вносять комплексні мінеральні добрива або органіку (компост, перепрілу тирсу, перегній).
Пересаджують баклажани ввечері або в хмарну погоду:
дістають рослину із ємності;
поміщають саджанець у лунку, не заглиблюючи кореневу шийку;
засипають землею та рясно поливають.
Відстань між саджанцями має складати 30–50 см (при близькому розташуванні знижується врожайність). Догляд за баклажанами передбачає:
полив в міру висихання ґрунту;
підживлення (через 14 днів після пересадки, до цвітіння, після формування зав’язі, далі в разі потреби кожні 1,5–2 тижні);
прополювання, особливо в перший час (але не можна розпушувати землю в 10 см від стовбура, бо коріння травмується);
за можливості — мульчування від бур’янів, пересихання та перегріву;
пасинкування та підв’язування високорослих екземплярів.
Залежно від сорту та дати посіву баклажани збирають в липні–вересні. Як правило, плоди добре зберігаються та транспортуються. Проте все починається з розсади — саме на цьому етапі закладається якість урожаю.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація