0
Кілька кущиків рододендрона перетворять ділянку на чарівний сад — і зроблять це не гірше троянд. Фіолетовий, червоний, білий, помаранчевий, жовтий… — вибирайте ідеальний колір, міксуйте відтінки на клумбі, створюйте незвичайні композиції із різних сортів. За належних умов рододендрон — це найкраще, що може статися із квітником.
Рододендрон походить із родини вересових, до якої також належать верес, азалія, журавлина, чорниця. Висота залежить від виду: трапляються як 30-метрові велетні (Rhododndron arboreum) — так і компактні чагарники на 30–150 см (Rhododendron impeditum).
Умовно рододендрони можна поділити на групи:
листопадні — «лисіють» взимку. Це жовтогарячий сорт Mandarin Lights, золотавий Golden Lights, червоно-помаранчевий Fireball;
вічнозелені — зберігають декоративність увесь рік. Сюди належить витривалий сорт для новачків Cunningham's White, зимостійкий Nova Zembla, компактний Percy Wiseman тощо.
Листя у рододендрона видовжене, майже завжди шкірясте. Та головна окраса рослини — квіти, що формою нагадують розкриті дзвоники. Як правило, вони зібрані в кисті чи щільні щиткоподібні суцвіття.
Азалія — це рослина із роду Rhododendron. Тобто всі азалії є рододендронами — але не кожен рододендрон є азалією.
Фактично азаліями називають групу рододендронів, яку колись виділяли в окремий рід Azalea (бо бачили в ній східну екзотику). Зазвичай це компактні теплолюбні сорти, що переважно вирощуються як кімнатні квіти або в оранжереях.
Чи не найвідомішими є два види азалій:
японська, або рододендрон тупий (Rhododendron obtusum) — витримує до –20°С. Сорти — Adonis, Takako, Geisha Weiss, Purpurtraum, Nene та ін.;
індійська азалія, або рододендрон Сімса (Rhododendron simsii) — не витримує заморозків. Старі сорти — Professor Walters, Celestina, Adventsglocken та ін. — можна побачити в оранжерейному комплексі Національного ботанічного саду ім. Гришка НАН України.
Прослідкувати історію розвитку азалій складно, бо в більшості випадків вони є гібридами численних видів рододендронів. Та ж індійська азалія іноді називається рододендроном індійським (Rhododendron indicum) — оскільки він, нарівні з іншими видами, використовувався для селекції.
Природним реліктовим видом, що зустрічається на території українського Полісся, є азалія понтійська — або рододендрон жовтий (Rhododendron luteum).
Roseum Elegans — старий вічнозелений сорт, що є гібридом рододендрона катевбінського (Rhododendron catawbiense).
Квіти: ніжно-рожеві з червонувато-коричневим візерунком на верхній пелюстці, до 6 см у діаметрі.
Розміри куща: до 1,5–2,5 м у висоту та ширину.
Цвітіння: у червні протягом 3–4 тижнів.
Морозостійкість: до –32°С.
Nova Zembla – вічнозелений сорт без аромату, виведений в 1902 році на основі Parsons Grandiflorum — одного з гібридів рододендрона катевбінського (Rhododendron catawbiense).
Квіти: рубіново-червоні з чорно-фіолетовим вкрапленням, 4–6 см в діаметрі.
Розміри куща: до 1,5–2,5 м у висоту та ширину.
Цвітіння: з другої половини травня протягом 3–4 тижнів.
Морозостійкість: до –32°С.
PJM Elite – невибагливий вічнозелений сорт із дрібними листками. Виведений в США у 1987 році та належить до групи PJM, отриманої в результаті схрещування рододендронів каролінського (Rhododendron carolinianum) та даурського (R. dauricum var. sempervirens).
Квіти: яскраво-рожеві, з «гофрованими» краями, 4 см в діаметрі.
Розміри куща: до 100–120 см у ширину та висоту.
Цвітіння: у другій половині травня–червні протягом 20 днів.
Морозостійкість: до –32°С.
Calsap – вічнозелений сорт американської селекції, виведений у 1965 році в результаті схрещування рододендронів Catalgla і Sappho.
Квіти: білі з легким відтінком фіолетового, на верхній пелюстці мають коричнево-фіолетовий візерунок, до 7 см у діаметрі.
Розміри куща: до 1,5–2 м у висоту та ширину.
Цвітіння: з середини травня протягом 2–3 тижнів.
Морозостійкість: до –23°С.
Catawbiense Grandiflorum – великоквітковий вічнозелений сорт без аромату. Отриманий у першій половині XIX століття на базі рододендрона катевбінського (Rhododendron catawbiense), завезеного із Північної Америки.
Квіти: лавандово-фіолетові з жовто-червоними відмітками на верхніх пелюстках, 5–8 см у діаметрі.
Розміри куща: до 2–2,5 м у висоту да ширину.
Цвітіння: з кінця травня–початку червня протягом 3–4 тижнів.
Морозостійкість: до –32°С.
Весною (квітень–травень) або восени (вересень–жовтень).
Вибирають затишне місце без протягів та застою води. Ідеальною буде розсіяна напівтінь.
Не садять рододендрони поруч з вербою, вільхою, березою, кленом, липою: ці дерева виснажують землю. А от високі сосни, модрини, дуби — хороші сусіди: їхні глибокі корені не конкурують з кореневою системою рододендронів, а крона створює мереживне затінення.
Рододендрон росте на кислих ґрунтах із рН 4,5–5,5. Ідеальний варіант — перепріла хвоя. Можна змішати її в однакових пропорціях із кислим верховим торфом, додавши трохи глини для стабілізації структури ґрунту або використати готовий субстрат для кислолюбних рослин Саме той.
Викопують яму шириною/глибиною 50–60 см, додають дренажний шар.
Якщо ґрунт на ділянці загалом не кислий (і в яму планується насипати спеціальну суміш), то стінки бажано вистилати мішковиною — щоб не допустити вимивання «правильної» землі.
В яму додають трохи ґрунту й проливають його. Коли волога поглинеться, землю ущільнюють. Потім знову додають ґрунт, поливають, ущільнюють — і так, доки не заповниться половина ями.
В посадкову яму поміщають рододендрон, не заглиблюючи його нижче кореневої шийки. Засипають землею, рясно поливають і ущільнюють ґрунт — доки не перестане виступати вода. На наступний день можна пролити рододендрон Мікоризою, що допоможе прийнятись кореням.
Мульчують сосновою корою, хвоєю, кислим торфом — для збереження вологи та підкислення ґрунту.
В кінці травня–червні зрізають з однорічних рослин здерев’янілі гілочки — по 7–10 см під кутом 45 градусів. На пагонах залишають пару верхніх листків. Укорінюють живці у вологому ґрунті при температурі +24–30°С. Листопадні сорти вкорінюються за 2–3 місяці, вічнозелені — до 5 місяців.
Навесні 3–5 нижніх пагонів добре розвинутого куща пригинають до землі. Там, де вони торкнуться ґрунту, роблять на гілочках неглибокі повздовжні надрізи. «Ранки» потрібні, щоб стимулювати процес регенерації та спровокувати появу нових коренів.
Відводки заглиблюють у лунку, присипають піском/землею, мульчують. Частину пагона, що залишилась над поверхнею, фіксують вертикально за допомогою кілочка.
Землю регулярно поливають. Відводки приживаються швидко: як правило, можна пересаджувати вже восени.
Досить складно, але реально виростити рододендрони із насіння (правда, цвітіння настане лише через роки). Сам же процес нагадує вирощування звичайної розсади, але рослинки прийдеться пікірувати кілька разів.
Зволожувати ґрунт слід регулярно, інакше рослина сформує мало квіткових бруньок. У спекотний період можна обприскувати листки водою — вранці або ввечері.
Для поливу рододендронів застосовується відстояна, дощова або тала вода. Бажано її підкислювати: для цього можна додавати лимонну кислоту (1–2 ст. л. на 10 л) або «кислі» добрива Майстер-Агро FLORCOLOR чи Хобі Нова Пекасид 0-60-20.
Ознака, що пора поливати, — в’янення листя та втрата блиску. Якщо листки опадають та жовтіють, вологи в землі забагато — і корені не отримують кисню.
Видаляють бур’яни вручну. Активне розпушування може пошкодити неглибоку кореневу систему рододендрона.
Рододендрон підживлюють 2–3 рази за сезон. Не використовують перегній, пташиний послід, аміачну селітру, карбамід — вони спровокують надто активний ріст пагонів, що підвищує ризик підмерзання взимку. Також не беруть золу, яка розкислює ґрунт.
Орієнтовна схема підживлення:
рання весна, коли зійде сніг, — азот для стимулювання розвитку зеленої маси (сульфат амонію);
в період закладання бутонів — комплексне добриво для рододендронів (Agrecol для рододендронів, "Супер" для магнолії, гортензії, рододендрона);
після завершення цвітіння, у липні — сульфат калію або суперфосфат.
Уже із серпня підгодовувати рододендрони немає сенсу, бо рослина починає готуватись до зими. Достатньо просто підкислювати воду для поливу.
Після відцвітання обрізають суцвіття (якщо не планується збір насіння). Дозрівання плодів — енергозатратний процес, і краще перенацілити ресурс на формування квіткових бруньок та підготовку до зими.
Формувальну обрізку проводять у кінці березня, зрізаючи пагони біля сплячих бруньок: вони прокинуться й дадуть нові гілочки. У юних саджанців можна видаляти кінчик пагона, щоб спровокувати ріст бічних гілок (тоді чагарник виросте компактнішим, а не витягнутим угору).
Для омолодження рододендрона можна підрізати пагони, залишивши висоту 30–40 см. В перший рік таким чином обрізають одну половину куща, в другий — іншу: це підвищить шанси на повне відновлення.
Листопадні рододендрони зимують краще вічнозелених, бо скидають листя і йдуть у стан спокою (проте морозостійкість залежить від сорту).
Для успішної зимівлі слід:
восени зробити вологозарядний полив — коли встановиться стабільна погода з невеликими нічними мінусами, треба поступово вилити кілька відер під кущ (земля ще не промерзла, тож корені зможуть насититись вологою, якої їм буде ніде взяти взимку);
замульчувати землю навколо чагарнику;
забезпечити укриття (обов’язково для молодих кущів 1–3 років, а також для сортів із малою морозостійкістю).
Невисокі рододендрони можна просто «з головою» вкрити мульчею. Якщо чагарник великий, то будують каркас із палиць і намотують агроволокно. Інший варіант — дати кущу вкритись снігом, а потім побудувати над ним навіс із дошок (він не дасть свіжому снігу поламати кущ, і водночас сніг буде грати роль утеплювача).
Якщо зима м’яка (до –10°С), укриття не потрібне: рослина під ним зіпріє. Проте на початку весни зростає активність сонця і з’являється вірогідність опіків: у цей час накривати кущ варто.
Без причини листя рододендронів не всихає. Завжди має вплив хоча б один із факторів:
невідповідний тип ґрунту;
пересихання землі, викликане недостатніми поливами;
розвиток грибка, спровокований надто активними поливами;
поганий дренаж ґрунту, що приводить до застою води;
активне літнє сонце (а кущ росте не в затіненні);
сонячні опіки у лютому–березні (при відсутності укриття);
хвороби (плямистість, трахеомікоз, сіра гниль тощо);
шкідники (павутинний кліщ, трипси, білокрилка, слимаки тощо).
Загалом рододендрон — вдячна рослина. Так, забезпечити ідеальні умови важко. Але якщо все ж потурбуватись і про ґрунт, і про догляд — кущ розквітне на радість садівнику.
Це той випадок, коли зусилля того вартують.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація
