0
Печериці, або шампіньйони чудово себе почувають не лише у лісі. Їх можна вирощувати як на городі або в саду, так і у приміщенні. Догляд за шампіньйонами не складний — треба лише дотримуватись технології. Користь від грибів неймовірна! Печериці малокалорійні, легко засвоюються і містять багато антиоксидантів, вітамінів, селену. А завдяки значній кількості білка, шампіньйони незамінні в раціоні вегетаріанців. Гриби вживають сирими, смаженими, запеченими… Мінімум зусиль, максимум смаку та користі — про посадку печериць варто задуматись уже зараз.
У природі печериці ростуть у лісосмугах та на галявинах, а головною умовою є родючість землі. Ці гриби не формують мікоризи: вони не «прив’язані» до рослини-господаря, а поживні речовини отримують із ґрунту.
Для розвитку їм не потрібне світло, бо печериці не містять хлорофілу.
Тож створити комфортне штучне середовище — цілком реальне завдання, а хороший урожай практично гарантований. Потрібно лише купити 100-грамову упаковку міцелію шампіньйонів на 2,5–3 м² площі.
Печериці виділяють кислі продукти метаболізму, тому міцелій вимагає нейтрального або слаболужного ґрунту (рН 7,3–7,5). А приготування субстрату-компосту — мабуть, найскладніше у всьому процесі вирощування шампіньйонів. Схема наступна:
замочити у воді 10 кг подрібненої соломи на 1–3 доби (це прискорить процеси ферментації);
рівномірно чергуючи шари, закласти у великий дерев’яний ящик замочену солому та 5–8 кг свіжого гною (бажано кінського, але підійде й коров’ячий або 2–3 кг курячого посліду);
рівномірно розподілити між шарами 150 г суперфосфату та 150 г сечовини;
впевнитись, що верхній шар — солом’яний;
закрити ящик поліетиленом, не створюючи ідеальної герметичності;
кожні 3–4 дні зволожувати та перемішувати компост, під час другого перемішування додавши 300 г гіпсу.
Через 20–25 днів компост втратить неприємний запах, з нього не литиметься вода, він триматиме форму. Субстрат ділять на зручні порції, перед використанням пастеризують паром і дають охолонути до +25–26°С.
На городі або в саду шампіньйони садять із травня по вересень, коли немає загрози заморозків. Але враховують, що при +29–30°С міцелій не розвивається, а при +31°С може загинути — тобто у спеку посадку також не проводять.
У теплиці або іншому закритому приміщенні, де підтримуються необхідні умови, печериці можна вирощувати цілий рік.
Вибирають затінену ділянку, де гриби будуть захищені у спеку, — під кронами дерев, біля парканів або стін, в малиннику.
У місці, виділеному під грибницю, по всій площі роблять заглиблення на 15–30 см. Завдяки цьому утворяться «бортики», які забезпечуватимуть стабільний рівень вологості та температури. Ширину та довжину вибирають так, аби потім було зручно збирати урожай.
Якщо печериці заплановано садити у малиннику або серед інших густих чагарників, краще викопувати окремі лунки глибиною 10–15 см.
Садять шампіньйони у хорошу погоду вранці або ввечері. Процес нескладний:
вистилають дно лунки/грядки дренажним шаром — стружкою або дрібними гілками (якщо земля схильна до заболочення);
додають шар підготовленого компосту;
розсипають упаковку міцелію;
вкривають міцелій 3–4-сантиметровим шаром покривного ґрунту (городньою землею або сумішшю вологого торфу та доломітового борошна);
розгладжують покривний шар, поливають теплою водою;
накривають плівкою для збереження вологості.
Періодично поливають ділянку відстояною водою, не допускаючи пересихання. Через 1,5–2 тижні міцелій почне проростати в покривний ґрунт — саме тут формуватимуться плодові тіла. Плівку знімають, «просілі» місця присипають покривною сумішшю — і чекають врожаю.
Урожай шампіньйонів можна збирати через 3–5 місяців після посадки.
Важлива умова для розвитку міцелію — температура ґрунту +24–27°С, температура повітря +21–25°С та висока вологість. Чим ближче погодні умови до цього, тим швидше з’являться печериці.
Урожай йде хвилями протягом 3–4 місяців. «Найрезультативнішими» є перші дві, що зазвичай припадають на весну й осінь. Влітку грибів, як правило, немає — хоча грибниця продовжує розвиток. Вона живе на ділянці близько 4–7 років.
Ділянку з печерицями регулярно зволожують — за допомогою розпилювача чи організувавши систему крапельного поливу. У спекотні дні грибницю захищають білим агроволокном або затіняючою сіткою.
Укриття на зиму шампіньйонам не потрібно: спори «підуть у сплячку», а навесні прокинуться. Хоча дехто для перестраховки вкриває грибницю 20–30–сантиметровим шаром листя, а при прогріванні ґрунту до +10°С знімає цей захист. Щоб прискорити пробудження міцелію, навесні можна пролити грядки розчином цукру (1 ст. л. на 10 л теплої води).
У готових до вживання шампіньйонів нижня частина шапочки закрита плівкою. На цьому етапі гриби найсмачніші.
Дозрілі гриби акуратно викручують із землі, тримаючи їх за ніжку біля основи. Опустіле місце закривають покривним субстратом.
Зрізати печериці з домашньої грибниці не рекомендується, бо залишки можуть загнивати та провокувати появу шкідників.
Вирощують печериці в гаражі, в сараї, в підвалі, на заскленому балконі, в стаціонарних теплицях. Тобто в будь-якому приміщенні, де можна підтримувати стабільні умови та забезпечувати провітрювання.
Печериці тримають в ящиках, висланих поліетиленовою плівкою. Також можна використовувати поліетиленові мішки/пакети, заповнені субстратом.
Гриби не здатні до фотосинтезу й «вміють» рости без світла. Та все ж віконце у сараї або лампочка в підвалі зайвими не будуть. Адже світло слугує своєрідним орієнтиром: гриб розвивається в напрямку його джерела й завдяки цьому правильно розташовує спороносні поверхні. А за деякими даними, підсвічування синім (430...470 нм) сприяє збільшенню сирої ваги печериць.
Найпростіший варіант — замовити грибні коробки або грибні блоки. Це готові «набори», що містять вже засіяний міцелієм субстрат. Для новачків — ідеально.
В іншому випадку доведеться приготувати компост на основі соломи та перегною. Далі ж схема проста:
взяти ємність (якщо це ящик, то у глибину він має сягати 25–30 см);
наповнити посудину субстратом-компостом;
засіяти ґрунт міцелієм, акуратно ущільнити компост;
зверху покласти папір чи мішковину, пролити відстояною водою.
Темпи розвитку грибниці залежать від температури та вологості. Якщо умови неідеальні, процес може сповільнюватись: але відсутність швидкого результату не означає невдачу. Треба вміти чекати, а в разі потреби — бути готовим спробувати ще раз.
Перші 15–20 днів після посадки ящики слід тримати в темряві за температури повітря +21–25°С та вологості 85–95%. Грибниці в цей час особливо потрібен вуглекислий газ, і заради збільшення його концентрації посудини іноді закутують в поліетиленову плівку. Свіже повітря на цьому етапі не обов’язкове, але можна провітрити спекотне приміщення (якщо субстрат прогріється до +29°С, розвиток грибниці припиниться).
За 2–3 тижні міцелій повинен глибоко прорости в компост, заполонивши його білими «нитками». Тоді прибирають плівку/папір/мішковину і присипають грибницю вологим покривним ґрунтом (городньою землею або сумішшю торфу та доломітового борошна). Вологість повітря має становити 95%, а температура — +20–23°С.
Ще через 3–7 днів міцелій має прорости на 2/3 товщини покривного ґрунту. Якщо так і сталось, розпушують субстрат дерев’яною паличкою. Приміщення в цей період провітрюють побільше, а температуру повітря знижують до +15–18°С.
За таких обставин формуються тяжі, на яких з’являються плодові тіла. Коли останні виростуть до розмірів горошини, провітрювання активізують, а полив посилюють. Його проводять із дрібнодисперсного розпилювача, бо великі краплі шкодять грибам.
Розвінчуємо міфи про гриби
№1 Гриби ростуть за одну ніч
Звісно, гриби розвиваються швидко. Наприклад, біла «горошинка» печериці зростає на 1–4 см на добу й вже за 3–5 днів перетворюється в дозрілий гриб. Проте це не справа однієї ночі.
№ 2 Лісові гриби неможливо виростити з міцелію
Практика показує, що навпаки. Головне — дотримуватись технології. Успішно вирощують з міцелію не лише печериці, а також білі гриби, маслюки, підберезники, сироїжки й інші лісові «смаколики».
№ 3 Лісові гриби розвиваються лише біля певних порід дерев
Насправді гриби можна садити навколо будь-яких дерев або дорослих чагарників.
І взагалі — пора виходити за рамки звичних рослин. Картопля — це, звісно, добре. Але печериці (та й інші гриби) дозволять по-іншому поглянути на городництво, відкривши перед вами нові горизонти неймовірних урожаїв та цікавих сільськогосподарських культур.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація
