Сидерати для здоров’я ґрунту

Чим особливі сидерати

Сидерати сіють не заради урожаю. Їхнє завдання — оздоровити ґрунт та покращити умови для важливіших культур.

Від «звичайних» рослин сидерати відрізняються тим, що вони більше віддають середовищу, ніж забирають з нього. Такі культури:

• швидко розростаються, «душачи» бур’яни;

• завдяки розвиненому корінню роблять ґрунт повітро- та вологопроникним;

• відлякують шкідників та приваблюють комах-запилювачів;

• витягують із глибини ґрунту поживні речовини — а після скошування (в процесі гниття) насичують верхні шари азотом, фосфором, кальцієм, залізом, калієм.

Ділянка після сидератів стає родючішою. В розпушеній землі розмножуються корисні гриби та бактерії. При цьому знижується ризик ерозії ґрунту та розвитку хвороб.

Види сидератів

• Бобові — горох, соя, конюшина, люцерна, сочевиця, люпин, квасоля, еспарцет є природними замінниками селітри та насичують ґрунт азотом. На корінцях бобових формуються «бульбочки», заселені бактеріями. В процесі життєдіяльності вони перетворюють азот із навколишнього середовища у легкозасвоювані рослинами сполуки.

• Злакові — жито, пшениця, овес, сорго, ячмінь — мають розвинену кореневу систему, що затримує шкідників та запобігає ущільненню ґрунту; швидко ростуть, даючи велику кількість органіки (яка насичує землю калієм і білками);

• Хрестоцвіті (капустяні) — ріпак, гірчиця, редька олійна, суріпиця — насичують ґрунт сіркою та фосфором, розпушують його. Мають фітосанітарні властивості й пригнічують розвиток шкідливих бактерій, грибів, нематод.

• Айстрові (складноцвіті) — соняшник та календула — розпушують ґрунт, насичують азотом та жорсткими органічними волокнами, внаслідок чого основна культура буде краще закріплюватись.

• Гречкові (гречані) — гречка — знижують кислотність та покращують структуру ґрунту. Поновлюють ресурс калію та фосфору. Сприяють зменшенню кількості патогенів.

• Щирицеві (амарантові) — амарант — виступають джерелом азоту та позитивно впливають на ґрунтові мікроорганізми. Відновлюють родючість.

• Гідрофіли — фацелія пижмолиста — активно поглинають воду, за рахунок чого покращують структуру ґрунту. Не дуже добре збагачують землю поживними речовинами, зате борються з нематодою та шкідливими бактеріями.

Найпопулярніші сидерати

Віка

Віка — квіткова рослина із групи бобові. Не росте на піщаних, дуже кислих, заболочених ґрунтах. Культура:

• є медоносом;

• скоростигла (одна з «найшвидших» серед бобових);

• накопичує азот (менше, ніж люпин та люцерна, — зате більше, ніж злакові або хрестоцвіті);

• виділяє алкалоїди віцин та віцинін, які є природними пестицидами.

Віка добре готує землю до пасльонових (баклажанів, перцю, картоплі, помідорів, петунії) та гарбузових (гарбузів, огірків, кавунів). Термін висівання залежить від різновиду:

1. озиму віку висівають у жовтні–листопаді та залишають на зиму в землі;

2. яру віку висівають з ранньої весни (при температурі + 4°С) до кінця серпня — а кожні 1–2 місяці скошують.

Недолік віки — вилягання. Тому її бажано сіяти з вівсом, житом чи ячменем.

Гірчиця

Гірчиця належить до хрестоцвітих. Рослина:

1. є медоносом;

2. захищає верхній родючий шар землі від вимивання і видування;

3. сприяє розвитку корисних черв’яків та мікроорганізмів;

4. завдяки ефірним маслам не допускає появи грибка та відлякує слимаків, дротяників, плодожерок.

Посів здійснюють з весни до осені. Можна суміщати гірчицю з бобовими: вони насичуватимуть землю азотом, а вона «працюватиме» над сіркою, калієм, фосфором.

Люпин

Люпин — квіткова рослина із бобових. Може висіватись на бідних піщаних і підзолистих ґрунтах. Погано росте на карбонатних чорноземах. Люпин:

1. насичує ділянку азотом, калієм та фосфором;

2. завдяки вмісту алкалоїдів сприяє розкисленню ґрунту;

3. при тривалому використанні «прибирає» дротяників.

Сіяти люпин можна коли завгодно — як ранньою весною, так і на початку травня або вже у серпні (після збору врожаю).

Редька

Редька олійна — сидерат із хрестоцвітих. Рослина:

1. є медоносом;

2. пригнічує нематод;

3. грає роль «біологічного плуга» завдяки потужній кореневій системі, що проникає в глибокі шари та розпушує навіть важкі ґрунти (для порівняння: у гірчиці діаметр кореневої шийки — 1 см, у редьки — до 2,5 см).

Висівають редьку з квітня до середини серпня. В регіонах з м’якою зимою — до середини вересня.

Фацелія

Фацелія вважається універсальною для оздоровлення ґрунту. Рослина:

1. є медоносом;

2. розпушує важкі глинисті ґрунти;

3. підходить для деградованих ділянок;

4. сприяє розвитку грибів Trichoderma, внаслідок чого покращується ріст рослин та зменшується концентрація збудників хвороб;

5. формує «килимок» із гіллястих листочків (він зберігає вологу, захищає родючий шар та не допускає розвитку бур’янів).

Насіння фацелії можна висівати близько до часу посадки основних культур. Адже її зелена частина перегниває дуже швидко. Фацелію сіють з весни до осені.

Люцерна

Люцерна належить до бобових. Її висівають на виснажених площах, оскільки вона:

1. швидко насичує грунт азотом;

2. розкислює землю;

3. стимулює активність корисних мікробів та черв’яків.

Люцерну варто вирощувати на ділянці хоча б два роки: щоб рослина встигла розвинути корені. Сидерат висівають з весни до осені.

Жито

Жито належить до бобових. Її висівають на виснажених площах, оскільки вона:

1. затримує сніг та утеплює поле;

2. ущільнює верхній шар, захищаючи його від вимивання;

3. насичує ґрунт калієм, азотом, органічними речовинами (не гірше перегною).

Найчастіше жито сіють з кінця серпня до кінця вересня. Проте його допустимо використовувати і весною — в такому випадку можна отримати велику кількість поживної зеленої маси.

Бажано комбінувати жито з гірчицею: воно захищатиме її від промерзання, вона ж відлякуватиме дротяників, які харчуються корінням злакової культури.

Еспарцет

Еспарцет — багаторічна бобова культура. Підходить для кам’янистих та вапнякових ґрунтів. Не росте на кислих та заболочених місцинах. Рослина:

1. є медоносом;

2. виступає джерелом білка;

3. накопичує азоту, ефект зберігається на три роки.

У посушливих регіонах еспарцет садять ранньою весною, коли ґрунт насичений вологою. Якщо клімат помірний, то еспарцет висівають влітку (до кінця серпня).

Вибираємо сидерати

Сидерати під картоплю

Найбільша потреба картоплі — у азоті та фосфорі. Оптимальними будуть бобові (люпин, горох, віка, люцерна).

Часто під картоплю сіють хрестоцвіті (редьку, гірчицю) та фацелію. Цікаво, що гірчиця біла та фацелія — хоч і не дають значної кількості азоту — зате відлякують дротяників.

Сидерати від бур’янів

Всі сидерати пригнічують бур’яни, оскільки забирають і місце, і поживні речовини — а у скошеному вигляді ще й грають роль мульчі.

Але найчастіше від бур’янів використовують:

1. злакові (переважно овес, який має дуже розгалужену кореневу систему);

2. капустяні (особливо гірчицю білу, бо її фітонциди пригнічують ріст небажаних трав);

3. фацелію, що виділяє шкідливі для бур’янів речовини.

Сидерати для весни

Сидерати висівають після сходження снігу, коли земля зволожена. Вибирають культури, які зростають найшвидше. Серед них:

1. гірчиця біла;

2. овес;

3. віка;

4. фацелія;

5. ріпак.

Сидерати скошують за 2–3 тижні до посадки основної культури. Це потрібно, аби ґрунтові мікроорганізми встигли «освоїти» рослинні залишки.

Сидерати для літа

Літня сидерація — чудовий спосіб оздоровити частину городу, яка в цьому році не використовується. Сіяти можна будь-які рослини.

Якщо на ділянці планується посадка культур восени (квітів, моркви, озимого часнику), то в останній раз літні сидерати висівають приблизно 5 серпня.

Сидерати для осені

Осіння сидерація готує землю до холодів та запускає процес відновлення. Рослини вибирають з урахуванням того, які культури росли на ділянці:

1. після солодкого перцю, картоплі, огірків, баклажанів, кабачків, томатів сіють жито;

2. після моркви, квасолі, буряка — віку, гірчицю, ріпак;

3. після будь-якої культури — фацелію.

Висівають рослини після збирання урожаю. З початку вересня по кінець жовтня сидерати встигають наростити коріння та листя: тобто зимою буде чому розкладатись. До весни ж все перепріє.

Як сіяти та скошувати сидерати

Сіють сидерати в рядки або врозкид. Попередньо очищають ділянку від бур’янів.

Сидерат не має рости до (або після) спорідненої культури. Це пов’язано зі спільними шкідниками та хворобами. Тобто не садять:

1. бобові — після (або до) сочевиці, квасолі, сої;

2. хрестоцвіті — після (або до) капусти, редиски, культурної редьки;

3. складноцвіті — після (або до) айстр, хризантем, ромашок тощо.

Скошувати сидерати слід вчасно. Правила два:

• стебло не повинно здерев’яніти (воно довго перегниватиме, стаючи причиною вірусних та грибкових хвороб);

• насіння не повинно визріти (воно засмічуватиме ділянку).

Зазвичай скошують сидерати у фазу бутонізації. Зелену масу:

1. лишають на грядках як мульчу;

2. закладають у землю плоскорізною лопатою на 5–10 см вглиб (без заорювання);

3. використовують як компост.

Сидерати повною мірою виправдовують очікування. Вони непримхливі, швидко ростуть — а користі іноді дають більше, ніж промислові добрива.