0
Шалот — знахідка для тих, кому звичайна цибуля здається надто «цибулевою» на смак. Ця рослина кардинально змінює кулінарний досвід примхливих гурманів, додаючи стравам вишуканого аромату та приємної солодкості. До того ж вона швидко формує зелень і добре зберігається, завдяки чому ласувати нею можна і взимку. Ну а виростити цибулю шалот взагалі не складно — й обов’язково потрібно спробувати.
Цибуля шалот — це трав’янистий багаторічник із роду Allium, до якого також належать інші види цибулі та часник. В народі шалот називають кущівкою, бо він росте «кущиком»: в гнізді формується 6–12 цибулинок. Коренева система рослини мичкувата, не сильно розгалужена й знаходиться в орному шарі.
Шалот дозріває швидко: через 4 тижні після посадки зрізають зелень, через 2,5–3 місяці — збирають цибулинки.
Листки — трубчасті, тонкі, не грубі. Цибулини — маленькі, масою 20–50 г, часто подовжені. Забарвлення лусок коливається від фіолетового до білого. Смак шалоту — це баланс між гіркотою та ніжністю.
Шалот варто включити в список рослин, обов’язкових до посадки. Адже ця цибуля:
росте швидше ріпчастих сортів;
дає густий кущик ранньої зелені;
майже не стрілкується і не грубішає;
добре зберігається;
невибаглива у вирощуванні;
приємна на смак;
не провокує сліз під час нарізання.
Цибулю шалот споживають сирою, карамелізують, запікають, маринують, додають у соуси та салати. У порівнянні з ріпчастою цибулею тут більше антиоксидантів, вітамінів В та С, міді, фолієвої кислоти, марганцю.
Шалот починає розвиток при середньодобових +2°С. Садять цибулю як ранньою весною, так і під зиму:
весняну посадку проводять у березні–квітні, коли земля прогріється (зелень з’явиться у травні);
посадку під зиму виконують у середині жовтня–на початку листопада — за 15–20 днів до стійких морозів, щоб цибулини прийнялись, але не проросли (зелень з’явиться в квітні).
Збирають цибулини шалоту після того, як лягла та пожовтіла більша половина зелені. В Україні цей момент припадає на другу половину липня–серпень.
Зволікати не слід, бо гнізда почнуть ділитись та повторно вкоренятись. А оскільки корені наситяться вологою, то під час зберігання цибулинки проростатимуть.
Гнізда шалоту розділяють на цибулинки та просушують. Сухе перо зрізають, лишаючи 3–4 см шийки.
6–7 місяців шалот може лежати в кімнаті (наприклад, в ящику на кухні) — але за таких умов погіршуються смакові якості. Тому бажано витримувати схему:
до приморозків цибулю тримають при +20–25°С;
потім перекладають у погреб, у підвал, на засклений балкон — у вентильоване приміщення з температурою від 0 до +4°С та вологістю 60–70%;
весною, коли стабілізується тепла погода, повертають до +20°С.
Небезпечним діапазоном є +5–12°С. При зберіганні за такої температури стрілкуватиме зелень.
Вибирають освітлену ділянку, яка добре провітрюється. Ґрунт має бути пухким, родючим, нейтральним.
Якщо ґрунт бідний, восени потрібно внести в нього перепрілий гній або компост. Орієнтовно — 3–4 кг/м2.
Урожайність шалоту залежить від розміру посадкового матеріалу. Згідно зі спостереженнями:
якщо посадити дрібні цибулини (до 20 мм), то нові цибулини в гнізді сформуються великими (від 30 мм);
якщо посадити великі цибулини, то за рахунок значного запасу поживних речовин нарощуватиметься зелень — а нові цибулини будуть меншими і непридатними для тривалого зберігання.
Якщо шалот вирощується на перо (заради зелені), варто вибирати посадковий матеріал великої фракції. Якщо заради цибулин, слід брати дрібніші.
5–7 днів до посадки цибулини тримають у вентильованому приміщенні за температури +30–35°С.
Безпосередньо перед посадкою шалот можна обеззаразити, замочивши в розчині:
марганцівки (1 г на 1 л води) — на 20–25 хвилин;
протруйника Максим — 10 мл на 80–100 мл води на 10 кг посадкового матеріалу.
У борозну глибиною 5–10 см поміщають цибулини — денцем униз. Засипають землею.
Дистанція між екземплярами має складати 3–5 см (для цибулин до 1,5 см), 5–6 см (для діаметру до 2,2 см), 8–12 см (для діаметру від 3 см).
Найширшу частину цибулини заглиблюють в землю лише на 2–4 см (зимою на 5–6 см). При заглибокій посадці шалот погано проростає і видовжується, при мілкій — «оголяється» дощами або вітром.
Основне в догляді — прополка та розпушування ґрунту. Поливи потрібні лише за посушливої погоди.
Добрива можна внести 1–2 рази за сезон:
після появи сходів (25 г аміачної селітри, 20 г сульфату калію, 25 г суперфосфату на 10 л води);
на початку формування цибулин (25 г сульфату калію, 30 г суперфосфату на 10 л води).
Дрібні цибулини допустимо видаляти з гнізда. Це стимулюватиме ріст цибулин, що залишились.
Ліра — ранньостиглий сорт голландської селекції. Жовті цибулини масою 40–50 г. Ідеально для ранньої зелені.
Шелія — ранньостиглий сорт голландської селекції. Округлі фіолетово-червоні цибулини на 25–50 г. Універсальний варіант, з якого можна починати знайомство з шалотом.
Середньо-ранній сорт голландської селекції. Довгасті або округлі цибулини масою 25–35 г. Чудово для висаджування під зиму.
Ранній сорт голландської селекції. Видовжені рожево-коричневі цибулини на 40–50 г. Дуже добре зберігається.
Ранньостиглий сорт голландської селекції. Масивні золотисто-фіолетові цибулини масою 70–120 г. Добре зимує в ґрунті.
Середньостиглий сорт голландської селекції. Фіолетово-червоні цибулини масою 35–45 г. Характеризується одночасною «віддачею» врожаю.
Загалом будь-який сорт шалоту непримхливий і смачний. Вирощена у хорошу погоду цибуля буде трохи ніжнішою — але навіть легка гірчинка після посушливого літа чудово «звучить» у вишуканих стравах. Варто спробувати.
Відгуків поки що немає
Для написання відгуків потрібна авторизація на сайті. Авторизація
